Печера ідей

^{Він звернув на мене свій погляд, і я побачив у його очах глибокий відчай.}

^{— Але потім… я став помічати щось дивне… Мене бентежив образ «перекладача»… Я переконував себе, що, наче якийсь новачок, заковтнув «приманку» і дозволив тексту затягнути себе… Проте щодалі я просувався, то більше мій мозок виповнювали непоясненні підозри… Ні, то не була проста «приманка», за цим крилося щось більше… І коли я дістався до останнього розділу… я збагнув.}

^{Монтал замовк. Моторошно блідий, він скидався на вчорашнього мерця.}

^{— Раптом я натрапив на ключ… І зрозумів, що «Печера ідей» не тільки не є доказом існування платонівського світу, добротливого, розумного і справедливого, а навпаки — доводить протилежне. — Ураз він вибухнув: — Саме так, хоч ти мені й не повіриш! Цей твір свідчить про те, що нашого світу, цього впорядкованого світлого простору, сповненого причиново-наслідковими зв’язками й керованого справедливими та милостивими законами, не існує!..}

^{Дивлячись, як він задихається, як його обличчя перетворюється на нову маску з тремтячими губами й заблуканим поглядом, я подумав (і напишу це, байдуже, що Монтал може прочитати ці слова): «Він геть збожеволів». Тим часом він, схоже, опанував себе й похмуро промовив:}

^{— Мене так жахнуло це відкриття, що я хотів померти. Я зачинився вдома… Покинув працювати й нікого не приймав у себе… Пішов поголос, що я збожеволів… Можливо, так і було, адже від істини часом можна стратитися глузду!.. Я навіть розмірковував, чи не знищити цю книжку, але яка мені з того була б користь, адже я її вже прочитав?.. Тому я вирішив учинити трохи інакше. Як ти й підозрював, я скористався з ідеї трупа, якого буцімто роздерли вовки, і облаштував власну смерть за допомогою тіла бідолашного старого, якого передягнув у свій одяг і понівечив… Потім я підготував свою редакцію «Печери», зберігши оригінальний текст, але посиливши ейдезис, хоча ніде прямо про нього й не згадував…}

^{— Чому? — перебив я його.}

^{Якусь хвилю він дивився на мене так, наче збирався вдарити.}

^{— Бо я хотів побачити, чи майбутній читач зробить те саме відкриття, що і я, але без моєї допомоги! Бо існує ймовірність, нехай навіть крихітна, що я помиляюся! — його очі зволожилися, коли він додав: — І якщо це так — а я благаю, щоб це було так, — то світ… наш світ… буде врятований.}

^{Я удавано всміхнувся, адже згадав, що з божевільними треба поводитися вкрай приязно:}