Міхал Шьмєляк - Вники

– То, може, зайшов випити ввечері? – тон голосу молодого священика прозвучав щиро.

– У мене вже призначена зустріч, — швидко сказав Косма.

– Ну, знаєш, в мене теж, власне. Ця Сільвія гарна дупа, чи не так? Але, можливо, це була б єдина

нагода поговорити, можливо, згадати часи в семінарії, так?

Марек запалив тонку сигарету.

– Не люблю про це згадувати, нічого цікавого. Звідки ти знаєш, що я був у семінарії?

– Чоловіче, в Інтернеті є все. Одна фотографія і можна дізнатися про когось багато цікавого.

Наприклад, що хлопця, з яким ви снідали, з тріском вигнали з семінарії.

– Це не секрет.

– Але за що, це секрет, чи не так?

Косма здригнувся. Цього не повинно бути в Інтернеті.

– Так, це секрет», — спокійно відповів він.

– Ну, це глибоко заховано, мушу вам сказати, бо я нічого не знайшов. А я вмію шукати. Повір мені.

– Я мало в які речі вірю, — відповів Косма. Йому набридла ця розмова.

– Ну, якщо не хочеш говорити, то не говори. Хіба що боїшся, що я почну до тебе чіплятися, так? Не

хвилюйся, тобі нічого не загрожує. Я гетеро, аж блювати тягне. І, на жаль, саме тому я опинився тут, у цій

дірі. Щоб я трошки подумав, так вони сказали. Але про що думати? Є в мене одна біда, ніяк не можу

тримати свого "малого" під контролем. І, можливо, якби я віддавав перевагу хлопцям, то міг би знімати

напругу в семінарії чи при іншій можливості. Але мені подобаються дівчата, причому молоді.

– Вітаю, — іронічно сказав поліцейський.

9

30 липня 1980 року польський спортсмен Владислав Козакевич переміг у змаганнях зі стрибків з

жердиною під час Олімпійських ігор у Москві, завоювавши золоту медаль. Відповідаючи на свист

радянських уболівальників, зробив знаменитий жест (ви самі здогадуєтесь, який), який увійшов в історію як

"жест Козакевича".

27

– Але ж не такі молоді, як хотілося б усім тим, хто зводить наклеп на Церкву, – незворушно

продовжував священик. – Ніяких дітей. Я б сам вбив такого, якби зустрів! Ну а ті, що старші, знаходяться в

діапазоні вильоту з граючої ліги, тобто від шістнадцяти до вісімнадцяти. Бажано якомога ближче до цієї

нижньої межі. Молодість, твердість, вогонь, недосвідченість. Оце гарно, кажу вам!

– І що, тебе заскочили з якоюсь парафіяночкою?

– І якби тільки це. Гірше. Знаєте, у мого пароха є жінка і двоє дітей, і це нормально. Вони отримують

бабло з костелу, ти сам був у всьому цьому, ти це знаєш.

Косма кивнув. Будь-який священик, який постраждав від такого промаху з батьківством, міг

розраховувати на гроші зі спеціального фонду, якщо тільки жінка не жила з ним відкрито і мовчала.

– І я вважаю за краще залишатися у віковому вікні, згаданому раніше. І одна з них, яка вже досягла

за моїми стандартами пенсійного віку, тобто їй було двадцять років, не могла прийняти цього до уваги.

Ревнива жінка повідомила батьків таких двох милих дівчат, і вони наскочили в парафію саме тоді, коли ми

були в середині дуже милої трійки, і більше казати не стану. Скандал, крик, рев, мені ледь прутня не

відрізали.

– Неприємно.

– Так, неприємно.

– Але ж, з фірми так легко не вилітають, чи не так? – не без іронії спитав Косма.

– Сам добре знаєш… – Священик глибоко зітхнув. – Тому ти покинув семінарію, так? Рукоположення

не чекав.

– Так.

Як раз перед ксьондзом Космі не треба було це приховувати.

– Я теж хотів піти, я так і сказав, але в мене інша проблема.

– Яка?

– Мій батько - людина, в якої хватає бабла, ангажований в діяльність Церкви. Політик. Різкий

правий. Настільки, що праворуч від нього просто стіна. Як би це виглядало, якби його сина, священика, спіймали на тому, що він трахає двох маленьких дівчаток, га? Я б пішов, все б вилізло на світ божий, нащо

таке кому? А так грошики попливли куди треба, і тиша. Все зроблено. І мене традиційно відправили на іншу

парафію, нібито, я не без кари обійшовся. І ось моя історія.

Марек кинув цигарку і затоптав її.

– У кожного є.

– О так, я над собою не жалюсь. Не думай собі. Не скажу, що моє життя таке легке й солодке, як

пудинг. Але я в такій пастці, що як хочу його утримати, то мушу бігати з колораткою10 і... ой, що й говорити.

Марек глянув у бік костелу, і Косма вже знав, що хлопець рано чи пізно сутану зніме. Довго це не

триватиме. Соціальний тиск був меншим, ніж колись, ніхто більше не дивився на колишнього священика, як

на прокаженого, світ був відкритий для нього. Він навіть міг би завести блог про те, як він втік від касти

чорних.

– Але, якби хотілося поговорити, то ласкаво прошу, — сказав священик, виходячи, взяв свою сумку з

покупками й попрямував до дому.

Косма глянув на нього з інакшого кута. Практично кожен хлопець, який пішов до семінарії, вже ніс

свій хрест. Нарешті щось підштовхнуло його на цей шлях, перспектива життя без сім'ї, сексу, дітей, які

граються в саду, була не для всіх. Особливо зараз, коли світ не мав кордонів. Дуже часто це були забиті