Краєвиди підглядника

Та ось я почув шум води. Відхилив двері й крізь скляну стіну побачив Джуліану під струменями душу. Я застиг і не міг ступити ані кроку назад. З одного боку, я усвідомлював, що вона якимось чином дізналася про мій комплекс підглядання і вже заздалегідь розвалила нормальну стіну до лазнички і вставила скляну. Та, з другого боку, я не міг причинити двері й відірвати від неї зору. Тіло Джуліани було вкрите мильною піною і справляло сюрреальне враження. Тепла вода повільно змивала з неї мило, а вона енергійно натиралася долонями. Потому вийшла з-під душу, стала перед дзеркалом і витиралася рушником, її довге волосся вкривало плечі й сягало аж за талію. А коли вона нахилилася, щоб витерти ноги, волосся затікало їй між сідниці. Я був зачарований і відчував приплив неймовірного збудження. Хотів упасти на коліна й обожнювати її від ніг до голови. Фігура Джуліани нагадувала мені матір, з тим, що опуклості її були повніші, а волосся довше. Найбільше вражали мене її груди: прозорі, тверді й рожеві на кінчиках, як у дівчинки. Невже вона була ще неторканою? Мені годі було таке навіть уявити.

Її тіло було чуттєве й ліричне, мов орієнтальна музика. Але суворе, завжди напружене й недобре обличчя ніяк не пасувало до такого тіла. Тому я намагався не дивитися на те обличчя, а впивався очима в нижню частину тіла й переживав екстатичне піднесення. Розчесавши волосся й заплівши його в косу, Джуліана вийшла з лазнички, несподівано відчинила двері й рушила прямо на мене. Я тремтів усім тілом і не зміг вчасно заступити за двері. Боявся також глянути на її гнівне обличчя. Утупився тільки в одну чорну пляму між її ногами. Джуліана зупинилася переді мною, підвела пальцями лівої руки моє обличчя, а правою дала мені такий сильний поличник, що я впав на стіну. Тоді обернулася й пішла до своєї спальні.

Кілька днів підряд Джуліана ходила по спальні гола, а я, майже безпритомний, розглядав її крізь ледь прочинені двері. Я цілими годинами був у стані такого сексуального збудження, так жадав її, що хвилинами тратив розум. Одного вечора, вже не володіючи собою, мов ошалілий, я з грюкотом увірвався до спальні Джульєтти, жбурнув її голу на ліжко і впав на неї.

Вона била мене кулаками, кусала, а тоді вдарила коліном нижче живота з такою несамовитою силою, що я скотився на підлогу, корчився, вив з болю і на вкарачках повз до свого помешкання.

Наступного дня Джуліана сиділа у вітальні, коли я повернувся з роботи. Не привітавшися з нею, я поплентався сходами нагору.

— Добрий вечір! — наздогнав мене її іронічний голос.

Я нічого не відповів.

— Я хочу поговорити з вами.

Я зупинився:

— Слухаю.

— Я не буду гукати через цілу кімнату. Сідайте, прошу, коло мене.

Я зійшов униз і сів у крісло напроти неї.

— Те, що сталося вчора, не сміє ніколи повторитися! — промовила Джульєтта з притиском.

Я мовчав. Але відчував, як у мені наростала лють.

— Чому ви не відзиваєтеся?

— Щоб не наговорити вам непристойностей! Бо те, що вчора сталося, було спровоковане вами!

— Що ви маєте на думці?

— Ви точно знаєте, що я маю на думці: те, що ви парадуєте по дому голі, що доводите мене тим до безтями.

— У своєму домі я можу ходити, як хочу.

— Звичайно. Але, в такому разі, я не можу відповідати за свої вчинки.

— Ви хочете сказати, що кидаєтеся на кожну голу жінку?

— Так. Хіба що та жінка потворна.

— Виходить, я не належу до цієї категорії.

— На жаль.

— У такому разі, чи ви хотіли злягатися з матір'ю, яку напевно мусили бачити голою хлопчиною.

Мені стало погано. Я встав і подався до сходів.

— Відповідайте на моє питання! — крикнула мені услід.

— Хотів.

— А тепер жадаєте мене чи матері! Я подібна до неї. Ха-ха-ха!

Щоб не чути її жорстоких слів і божевільного реготу, я заткав долонями вуха, побіг сходами вгору й зачинився у своїй кімнаті.

Наступного вечора Джуліана знову сиділа зі своїм Ромео на лавочці в саду. Я пробував читати, дивитися телевізор, але потяг підглядати був такий великий, що ніяка сила не могла втримати мене в кімнаті. Я вийшов на балкон, сів у крісло й стежив за тим, що вони робили.

Довгий час вони сиділи мовчки й дивилися на Гудзон. Виглядало, що вони не були близькими одне для одного й не мали чогось спільного між собою. Джуліана раптово оглянулася, наче відчула на собі мій погляд. Тоді повернулася до хлопця і довго щось йому втовкмачувала, її обличчя було суворе й, мені здавалося, сердите. Хлопець весь час тільки потакував головою, наче боявся вимовити й слово. Після того, вона притулилася обличчям до його рамена, вкривши його плечі своїм хвилястим волоссям. Він мимохіть, навіть різко відхилив від неї голову й деякий час сидів, мов закам'янілий. Тоді штивно, наче не своєю рукою, почав гладити її волосся.