Читаем Я бачу, вас цікавить пітьма полностью

— Привіт! — сказав голосно, щоб та почула, й обережно ступив крок до драбини на стінці колектора. — Ти тут сама?

Вона блукала поглядом по колодязю, пробігаючись часом по залитому кров’ю дощовику, але жодного разу не глянула йому в очі. Не ясно було, чи вона почула. Чорт забирай, годі зрозуміти навіть, бачить вона його чи ні!

— Де твоя мама? — запитав він.

— Мама буде пізно, — відповіла раптом дівчинка, й надалі дивлячись у порожнечу.

Звір полегшено видихнув — сама. Він вигідніше перехопив ножа за спиною. Як по правді, ідея утнути це з дитиною йому не подобалася. Та як вона вже побачила його в такому вигляді, іншої ради, напевно, немає.

Хоча… Він спробував упіймати її відсутній погляд, але дівчинка дивилася крізь нього. Навряд чи впізнала. Та, звісно ж, не впізнала! Навряд чи вона взагалі бодай щось зрозуміла — вона ж прибацана! Дівчинка сплела пальці й приклала до обличчя, наче маску, так ніби наголошувала на своїй неповносправності. І Звір заспокоївся. Зараз він її виведе — і все. Скаже: «Йди додому!». Кому і що вона зможе розповісти!

«Живи, — подумав він. — Тобі пощастило, що ти тупа…»

— Тобі треба до мами, маленька, — зумисне виразно промовив Звір, щоб вона точно зрозуміла. — А що як мама хвилюється?

— Я вмію читати по губах! — повідомила дівчинка і присіла навпочіпки на краю колектора.

Звір узявся за драбину і спритно виліз нагору.

— Ходімо! Я тебе проведу!

Вона задерла догори личко, досі ховаючи його за долоньками. З-під зчеплених пальців сяяли чоловічки, і Звір уперше впіймав її поглядом.

— Я тебе знаю! — раптом повідомила дівчинка, і він здригнувся.

І далі притискаючи руки до обличчя, вона опустила голову, наче роздивлялася його, і Звір мимоволі сховав ножа за спину.

— Подивися на себе, ти весь у крові! — голосно вигукнула дівчинка. — Що ти там різав?

І тоді Звір подивився на неї дивним, диким поглядом. Звісно, маленька дівчинка, до того ж така особлива, як Надя, ніколи не змогла б прочитати в ньому намірів чоловіка в білому дощовику.

Але будь-який дорослий, якби раптом опинився там, сприйняв би цей гидомирний погляд, як страхітливо зрозумілий.

<p>Розділ 7</p><p>Відбувається щось дивне</p>

Кафе «Міраж», розташоване в найзадрипанішому з місцевих провулків, турботливо берегло дух дев’яностих не лише в назві й інтер’єрі, а й у таких дрібничках, як серветки, — їхню роль тут відігравав розрізаний навпіл похмуро-сірий канцелярський папір, що хтозна-звідки взявся у двадцять першому столітті. У «Міражі» подавали чай у пакетиках, салат «Дністер» з вудженою ковбасою й консервованою кукурудзою, огидний еспресо (написаний у меню через «к») і гордість закладу — чебуреки.

Валерка замовив саме їх, тож тепер тримав одного над столом, як ганчірку, і по-гусячому витягував шию, щоб не замурзатися жиром, що стікав із нього. Андрюха забрав із шинквасу свою склянку «Джека Денієлса» і підійшов до столика.

— Смачного, — мовив він, сідаючи навпроти.

— Фафибі… — Валерка піймав зубами нижній край чебурека і голосно втягнув у себе сік. — Не рано для віскача?

— Це бурбон… — Андрій одним ковтком вихилив склянку і скривився.

— Зав’язуй, — занепокоївся Валера. — Як друг тобі кажу.

По телефону Андрюха нічого не сказав йому, і тепер піймав себе на думці, що це невимовно тяжко. Він навіть не уявляв, із чого почати. Та й що про це говорити… Що загинула? Повісилася?

Валерка взяв серветку і розмастив лій по губах.

— Як ти їх їси… — насилу стримуючи огиду, мовив Андрій.

У «Міражі» з його серветками, що не вбирають жиру, і з краном у туалеті, що кашляє крижаною іржею, на чебуреки йому було тяжко навіть дивитися.

— А Аліса твоя як? — Валера весело підморгнув. — На неї ти не так дивився! Кстаті, миритися не надумав?

Андрюха зітхнув, скривившись, як від фізичного болю. Валерка приводив їх сюди, запевняючи, що смачніших чебуреків у Києві нема. Аліса тримала їх двома пальцями — точнісінько, як оце зараз Валерка — і сміялася, бо доводилося ловити край зубами.

— Аліси більше немає, Валер. Учора вночі… Поки я до мами їхав…

Він узяв іще «Джека» і вклав усю історію в п’ять речень. Напій кольору паленого цукру обмивав каламутні скляні стінки масними хвилями. А він наче слухав себе збоку, дивуючись, як йому вдається говорити без емоцій, чітко і правильно добираючи визначень. Наче переповідав матеріали справи… Лише на словах про дитину затнувся. Помовчав. Чекав, коли відпустить невидима рука, що вхопила за горло.

— Одне слово, дитину встигли дістати… — вичавив він. — Вона зараз на апараті… А житиме чи ні — ніхто не знає.

«Від Господа Бога залежить», — нагадала у нього в голові завідувачка реанімації, але він не став повторювати цього Валерці, а натомість одним махом випив свій «Джек» і пішов до шинквасу по наступний. Валера старанно розмащував по обличчю лій, намагаючись втертися серветкою, й мовчав. Тиша була така, аж чути, як у кухні гримить посуд. Інших відвідувачів не було. Смерділо підгорілою олією.

— Виходить, вона дзвонила мені якраз перед тим… А я не взяв трубки. Може, їй вистачило б просто поговорити… А я…

Перейти на страницу:

Похожие книги

Абсолютное оружие
Абсолютное оружие

 Те, кто помнит прежние времена, знают, что самой редкой книжкой в знаменитой «мировской» серии «Зарубежная фантастика» был сборник Роберта Шекли «Паломничество на Землю». За книгой охотились, платили спекулянтам немыслимые деньги, гордились обладанием ею, а неудачники, которых сборник обошел стороной, завидовали счастливцам. Одни считают, что дело в небольшом тираже, другие — что книга была изъята по цензурным причинам, но, думается, правда не в этом. Откройте издание 1966 года наугад на любой странице, и вас затянет водоворот фантазии, где весело, где ни тени скуки, где мудрость не рядится в строгую судейскую мантию, а хитрость, глупость и прочие житейские сорняки всегда остаются с носом. В этом весь Шекли — мудрый, светлый, веселый мастер, который и рассмешит, и подскажет самый простой ответ на любой из самых трудных вопросов, которые задает нам жизнь.

Александр Алексеевич Зиборов , Гарри Гаррисон , Илья Деревянко , Юрий Валерьевич Ершов , Юрий Ершов

Фантастика / Боевик / Детективы / Самиздат, сетевая литература / Социально-психологическая фантастика

Все жанры