Я бачу, вас цікавить пітьма

На фото, ясне діло, був труп. А під ним — ціла добірка складених за всіма правилами поліційних протоколів — допит свідка, огляд місця, розпізнання тіла. І дата. На кожному стояла дата, і це — найцікавіше. Адже, згідно з документами, тіло знайдуть лише за тиждень: на труп Каті з аптеки наткнуться троє п’ятикласників, що вирішать після школи пошукати пригод на цукровому заводі. У трупа будуть відрізані обидві кисті.

Це вже не лізло ні в тин ні у ворота. Дільничний неуважно пошкрябав тім’я, запхнув теку в сейф і поїхав на цукровий завод. Ніякі трупи там не валялися, й дільничний постановив собі вчинити так, як чинив завжди, коли наражався на щось занадто складне для розуміння — спробував викинути це з голови. Усі наступні вечори Субота напивався, щоб уникнути нічної зустрічі з черницею, а кожен ранок розпочинав прогулянкою по цукровому заводу. А тоді ретельно вивчав теку, намагаючись знайти щось зрозуміліше за протоколи, яких не могло існувати насправді. А рівно за тиждень — як і було зазначено в течці — дільничний поліцейський Субота знайшов на закинутому цукровому заводі труп дівчини без обох кистей.

Добре бодай, що раніше, ніж оті п’ятикласники.

Того дня Субота був такий приголомшений, аж вирішив назавжди покинути пити. І вже наступної ж ночі опинився в обіймах нічної гості.

Але цього разу дещо змінилося. У черниці з’явилося лице.

Це було витончене, неймовірно гарне, сповнене легкої гордовитості обличчя Арсенової дружини — місцевої медсестри Ксенії.

Субота не знав її особисто, втім не раз зауважував її витончені жести і те, яким звабливим видається її погляд з-під опущених вій. Тому, коли верхи на ньому опинилася гнучка чарівлива Оксі в чернечих одежах, він сластолюбно застогнав, давши собі розчинитися в ароматі сандала і куркуми, й уперше прокинувся без нудотного відчуття, що його використали.

Увесь наступний день він тільки те й робив, що чекав ночі, аж забув навіть закопати картонну теку, хоча доти майже мріяв про те, як учинить це знову. Думки про Ксеню відтиснули на задній план і страхи, і радощі, і просто нормальне життя.

Уночі все повторилося, тож зранку Субота вирушив не на службу, а з вигаданим діагнозом подався в медпункт, щоб бодай мигцем побачити Ксенію як вона є. Вона була розкішна. Млість і ніжність струменіли в кожному її русі. А від її тихого голосу можна було збожеволіти.

У свій кабінет дільничний прийшов розчавлений. Рухаючись механічно, мов автомат, Субота відімкнув сейф, вийняв теку і поклав перед собою. А як відкрив, то не повірив власним очам: згори лежала велика світлина Ксенії в чернечому вбранні. Здавалося, перемикач між сном і дійсністю тріснув і він не в змозі відрізнити одне від іншого. Чи була Ксеня його коханкою, чи існувала насправді темна черниця, чи не спить він зараз сам і бачить продовження того-таки сласного сну…

Під світлиною на нього чекало ціле досьє на ту, що нею він марив уже другу добу. Але тепер тека розповіла йому іще дещо. Особисте. Скажімо те, що Арсен і Ксенія часто сваряться через його ревнощі. І що потому в них відбувається палкий секс на межі з садизмом. І звісно ж, у течці були фото, що ілюстрували це нове заборонене знання — красиві, великі, неймовірні за своєю суттю. Фотографії поглинули Суботу. Він роздивлявся їх, певно, цілу годину, а потім повертався до них за кожної зручної нагоди, щоб глянути бодай упівока.

Того дня Субота чекав ночі, немов ковтка води, як свіжого повітря. Але ніч минула без сновидінь. І наступна теж. І ще наступна. Субота годинами зітхав над знімками, мало не доводячи себе до непритомності, мріючи, щоб сон повторився, але ні. Черниця більше не приходила.

Тепер Ксеня не просто розбурхувала його, вона виснажувала свідомість, витісняла всі інші думки. З вартою подиву регулярністю він знаходив привід навідатися в медпункт, і частенько, немов випадково, зустрічав її в селищі. Вечорами, причаївшись у темному авто, спостерігав, як вона повертається з роботи, і млів із того, як вишукано рухається її тонка постать уздовж брудних вулиць селища. І зрештою влаштував собі спостережний пункт у закинутій сусідній хаті, щоб вечори поспіль піддивлятися в їхні вікна.

Якщо й були ознаки того, що Субота пхає пику в пастку, наче щур, очманілий від аромату сиру, який струменить із мишоловки, то дільничний їх не помічав.

Аж доки в течці з’явилося ще одне фото трупа.

Субота, який сидів за столом з повною чашкою ранкового чаю, облив собі коліна окропом, та майже не помітив цього, бо прикипів поглядом до мертвяка. На знімку був він сам.