ef8e164b9ddb4e6382d512bdeac55396

й червону цятку в ключичній западині — знак секти дівовірів . Та секта

сповідувала містичне вчення про жіночу складову Двобога .

Подейкували, що батько Сфени був улемом (радником самого Язика), але

нещодавно його звинуватили в зраді. Перед Сфеною поставили непростий вибір: розділити долю батька чи відправитися в Дешт. Вона обрала призначення в один

кінець. З Кіммерику не поверталися. Той, хто прожив тут якийсь час, уже не міг

існувати без суєру. Казали, що перші вчені, що побували в Дешті, а потім

вийшли за межі суєрного купола, помирали в страшних муках у спеціальних

клініках, де їх ніхто не міг відвідувати, а тому й перевірити, наскільки правдиві

ці чутки. Якщо чогось потребували на Матері Вітрів, то це привозили та скидали

з повітря. Про інші контакти Талавір не чув.

Саме під керівництвом Сфени розвідниці Станції — Зіниці — отримали

нечувані права, а вона — їхню беззастережну повагу. Менше ніж за рік Першій

Зіниці вдалося стати правою рукою очільника Матері Вітрів. Таку кар’єру вона б

ніколи не змогла зробити на материку, де найпочеснішою роллю для жінки було

народження наступних Старших Братів.

З динаміків знову пролунало ім’я Талавіра й наказ з’явитися до Гавена

Белокуна.

— Здається, це мене? — невинно всміхнувся він до Сфени.

— Тебе, — високим, ледь гундосим голосом проказала Перша Зіниця та

штовхнула двері. Цей жест означав тільки одне: він мав іти за нею, інших

варіантів не передбачалося.

Дорогою до Белокуна вони мовчали. Папери з афізи неприємно терлися об

шкіру. Один обшук — і вони виявлять крадіжку. «І що зроблять? — подумки

обурився Талавір. — Спишуть до Медичного на експерименти? Малоймовірно.

Белокун сам назвав мене цінним екземпляром. Більше десяти років у комі — і

жодних наслідків. Окрім втрати пам’яті. Максимум призначать десятиденну

таубу й продовжать регулярні допити. Тести — як це називав доктор». Значно

більше Талавіра турбувало інше — обличчя з теки, яке до того він бачив лише

вві сні.Очільник Матері Вітрів доктор Гавен Белокун зустрів їх у своєму кабінеті.

Це був високий худий чоловік із сивим, акуратно розчесаним волоссям.

Так само бездоганним був його одяг — сніжно-білий кітель, застібнутий на

всі ґудзики. Белокун завжди тримав коло себе вологі серветки й обов’язково

протирав руки після того, як торкався інших людей. Усі на Матері Вітрів якось

пахли. Руф і Сфена — пряним юшаном, Толік — потом і гумою, а Белокун —

лише антисептиком. У царстві іржі та старої фарби очільник Станції видавався

занадто стерильним.

Він тримав маркер і дивився на Дешт.

Ніхто не знав, як підводний човен тримався в повітрі, але плавати він би

уже не зміг. В обшивці вирізали великі вікна, каюти розширили, а непотрібної

машинерії позбулися.

Усю стіну перед Гавеном Белокуном займала панорама Території К, як ще

називали зону ураження Спалахами. Величезне скло вкривали чорні лінії й дати, наче позначки рівня води на будинках у зонах паводків. Жодна звивина не

повторювала попередньої. Белокун здійняв праву руку, як диригент на початку

симфонії, та обвів маркером оновлену лінію обрію.

— Тут промчав лише хвіст суєрної бурі, але бачиш, як усе змінилося? —

не повертаючи голови, прокоментував очільник Станції.

Талавір побачив, що на заході, за кілька фарсахів від Станції з’явилися

нові величезні кістки, наче доісторична риба вистрибнула за здобиччю й зогнила

з роззявленою пащею. Гряда праворуч, яку вони називали Хребцями, просіла

відсотків на двадцять і тепер скидалась на звалене будівельне каміння. За нею

виднілися розвалини Шейх-Елі, між ними і Станцією, наче окреслений маркером, чорнів острівець випаленої землі. Це був епіцентр Спалахів, мукоеде ляїн ер —

свята проклята земля, як її називали потвори. Вони вірили, що цього місця

торкнувся Бог Спалахів.

— Такі зміни. А вночі нас відвідала лише тридцятивідсоткова суєрна буря.

Як її називають потвори — Шейтан-той. — Белокун відійшов од вікна.

«І зачепила кабінет», — подумав Талавір, розглядаючи зміни в інтер’єрі.

У кабінеті Белокуна наче пройшов фестиваль дитячого малюнка. Стіни, дверцята шаф, навіть частина вікна були заліплені пожовклими аркушами. Між

ними сиротливо чорнів церемоніальний портрет Язика Двобога.

Белокун сів на канапу коло стіни й показав на велике, оббите штучною

шкірою крісло. На Сфену навіть не глянув. Склав руки на грудях і застиг, уважно спостерігаючи за тим, як Талавір вмощується в незвичне сідало. Тепер їх

розділяв лише масивний металевий стіл.

Белокуна вважали легендою. Він — той, хто пережив Спалахи. Учень

доктора Зорга — одного із засновників Старших Братів та поплічника самого

Язика. Доктор Зорг розробив теорію про ідеального солдата. З цією метою він

проводив експерименти над людьми. А війна завжди дає матеріали для таких

досліджень. Зорг не дожив до вторгнення в Кіммерик. Його справу продовжив

Гавен Белокун. Разом з іншим науковим генієм на химерне ім’я Мамай Белокун

заснував на півострові

наукову станцію. Після Спалахів він залишився на Території К —

досліджувати феномен суєру, охороняти владу Старших Братів і захищати край

від мутованих. За наказом Белокуна до Матері Вітрів для експериментів