ef8e164b9ddb4e6382d512bdeac55396

Дешті. Чому в нього стріляв М-14? Чому спогади про різанину в Шейх-Елі —

єдине, що залишилося від його життя? І ким він був у тому житті? Відповіді на

ці питання — єдиний спосіб зрозуміти, кого він бачить щодня в дзеркалі. Хто він

— той, кого всі називають «Талавір Каркінос»?

***

У вузьких коридорах Матері Вітрів панувала метушня. Талавіру кілька

разів доводилося ховатися в альковах і пропускати Старших Братів. Якщо вони

його й помічали, то не виказували цього. Він ніби й був одним із них, але

зламаний, дивний, щось середнє між потворами, над якими проводили

експерименти, і справжнім Братом. Тому Брати воліли не реагувати на його

появу.Талавіру довелося кілька разів нахилитися, щоб подолати шлюзові двері та

спуститися на середню палубу. Тут розташовувався Медичний відділ. Оббиті

пластиком стіни поглинали шум. Тьмяні електричні лампи заливали вузькі

коридори розсіяним світлом. Жодних написів і позначок. До того він ніколи не

був в архіві Матері Вітрів — афізі, але знав, що кімната розташована десь у

Медичному.

Одна з ручок у довгому коридорі сіпнулася. У дверях показався яскраво-синій гумовий черевик. На всій станції такі носила лише одна людина —

здоровезний медбрат Толік. З-за дверей висунулися голомозий череп і металева

таця з ампулами. З кімнати долинув слабкий дитячий писк. Хай би що сталося на

Матері Вітрів, експерименти в Медичному не зупинялися. Талавір причаївся за

дверима. Якщо Толік надумає повернутися, доведеться вигадувати пояснення, чому він сюди прийшов. Медбрат зачинив двері й зупинився, наче

прислухаючись. Широка спина затуляла весь коридор. У Талавіра навіть

проскочила шалена думка напасти на Толіка. А потім він уперся плечем у

двері з магнітним замком, яких раніше не помітив. Талавір швидко відімкнув їх і

заскочив у темну кімнату. За стіною пролунали важкі кроки. Толік пішов своєю

дорогою.

— Фух, це було близько. — Талавір увімкнув світло й отетерів.

Він потрапив куди треба! Афіза — кімната спогадів, база даних Матері

Вітрів. На столах припадали пилом старі комп’ютери. Талавір сумнівався, що їх

можна оживити. Після Спалахів техніка в Дешті майже не працювала. Під

стелею висіли пожовклі мапи. На одній був Кіммерик до Спалахів. Тоді його ще

не називали Дештом. Мапа фіксувала просування військ Старших Братів. Сині

стрілки, що позначали їхні війська, вражали стрімкістю — на противагу

хаотичним точкам спротиву. Тоді, до Спалахів, Старшим Братам вдалося

підкорити країну на материку, а от у Кіммерику вони загрузли. Ніхто не очікував

від кіммеринців такого спротиву. Кривава війна тривала кілька років. Старші

Брати майже здобули контроль над Кіммериком, коли сталися Спалахи.

Зелені міста перетворилися на руїни. Степові райони — на засушливі

пустки, гірські — на голе каміння, а прибережні поглинуло море. Перешийок, що з’єднував Кіммерик із материком, з’їли Гнилі болота. Територію, що

потрапила під Спалахи, накрив вічно блискучий суєрний купол. Талавір

зусиллям волі відігнав спогад про бій у Шейх-Елі. Це була перша зустріч зі

зміненими, перший вихід Старших Братів у Кіммерик після Спалахів.

Але що вони там шукали? Чому опинилися в епіцентрі одразу після

катастрофи?

Талавір і гадки не мав, звідки починати. В афізі були сотні тек зі

справжніми прізвищами й кодовими іменами, прийнятими в Старших Братів.

Свого імені він не знаходив. І як у бісової матері знайти свою справу, коли не

пам’ятаєш, як тебе звали, коли забув, яким було твоє обличчя до коми? Талавір

грюкав ящиками й перебирав картки. Збоку стояла залізна шафа, позначена

буквою «М». «М-14», — спливло в голові ім’я Брата зі сну. Талавір поторгав

кілька ручок. Усе було замкнене. Між кришкою одного з нижніх ящиків і

стінкою шафи Талавір розгледів щілину. Серед сміття знайшов металеву планку

й застромив туди. Дочекався, поки стихнуть чергові кроки в коридорі, і натиснув

на важіль. Замок клацнув.

Талавір висунув шухляду й переможно усміхнувся. Справи мали загальну

назву «Проєкт М» і містили інформацію про тих, хто загинув чи зник безвісти в

Шейх-Елі. Кожна особова тека містила фото людини у формі Старших Братів.

Десятки світлин та імен. Але як упізнати забуте обличчя? Чергове фото змусило

затамувати подих. Він його знає! Це Брат зі сну. М-14. Він був реальним! Не

марення й не фантазія.

Талавір прочитав кілька рядків і завмер від несподіванки. М-14 теж був у

комі і прокинувся за кілька тижнів до нього. Талавір судомно переривав папери, шукаючи подробиці. Але нічого не було.

Лише коротка інформація на одну сторінку, наче життя М-14 теж стерли.

Двері ляснули, хтось зайшов до афізи, а з динаміка пролунало ім’я

Талавіра.

***

Талавір запхнув аркуш під куртку, зачинив шухляду й тільки тоді

обернувся. Коло дверей стояла невисока худорлява жінка з яскраво-червоним

волоссям, закрученим у тугі дреди. Зачіска нагадала Талавіру кіммерицький міф

про Горгону. Тільки в Горгони були змії замість кіс. А в цієї цілком по-зміїному

примружені очі на хворобливо блідому обличчі. Це була Перша Зіниця станції

Сфена. Як і всі Зіниці, вона ходила з непокритою головою, носила сережку в носі