Абір Мухерджі. Дим і попіл

Вулиця була оповита білим серпанком. Натовп охопила паніка. Я прорвався крізь кордон і побіг туди, де, як мені здавалося, востаннє бачив Не Здавайся з Босом. Я біг, і очі почало пекти, але крізь дим я вже розрізнив Не Здавайся. Вони з Босом були на ногах, віддавали команди волонтерам виводити людей. Саме тоді я зрозумів, що щось не так.

Не Здавайся, Бос, волонтери — у них би вже мусили проявитися симптоми отруєння іпритом, але не схоже, щоб вони мали якісь проблеми з диханням. Та й мої очі. Вони дійсно пекли від диму, але аж ніяк не горіли.

Я опустив хусточку й вдихнув.

Дим. Звичайний дим.

Не Здавайся побачив мене і підійшов. Вигляд у нього також був спантеличеним.

— Щось сталося з газом,— сказав він.— Це диво!

Та проблема в тому, що в дива я не вірю.

— Це димові бомби,— здогадався я,— а не гірчичний газ.

Натовп, наляканий звуками вибухів, теж почав усвідомлювати, що особливої шкоди дим не завдасть.

Не Здавайся широко посміхнувся.

— Ми мусили б знати, що він не вбиватиме невинних громадян,— заявив він.— Це було очевидно після того, як він пощадив мене минулої ночі. Його помста закінчилася Маꥳром.

Я дозволив собі зітхнути з полегшенням, але його слова переконали мене не остаточно. У всьому цьому не було сенсу.

Навіщо підривати димові бомби, якщо маєш іприт? І навіщо красти іприт, якщо не плануєш ним скористатися?

— Якщо він закінчив, то навіщо ці димові шашки?

— Що? — розгубився Не Здавайся.

— Якщо він уже помстився, чому просто не зникнути? Навіщо підривати димові бомби? Ні,— похитав я головою,— він не зробив би цього, якби не мав причини. Він завжди був на три кроки попереду нас. І це не виняток. Це мусить бути частиною його плану.

— А який у нього план?

Я перебрав факти. Один вибух тут, два біля Будинку уряду, і нічого, крім нешкідливого диму.

І тут мене осяяло.

— Принц.

Не Здавайся розгубився.

— Він не хоче мститися натовпу. Він націлився на принца Уельського. Саме тому вибухнули ті дві бомби. Він заблокував маршрут до резиденції губернатора. Доусон і його люди змушені будуть змінити свої плани. Він заганяє принца туди, де зможе його вбити.

— А звідки йому знати, куди Доусон повезе принца?

— Це ж очевидно, чи не так? До найбезпечнішого місця в Калькутті. Він повезе принца до Форт-Вільяма.

Не Здавайся заблимав очима.

— Ґурунгу ніколи не пройти повз вартових.

— Він досить легко потрапив у Барракпур.

— То військове містечко. А це Форт-Вільям.

— І саме у Форт-Вільямі розквартирували його полк,— додав я.— Який він покинув без дозволу минулого тижня.

Схоже, це його переконало.

— Потрібен транспорт,— роззирнувся він. Дороги до Ред-роуд і Будинку уряду перекрито, там повно народу.— Суд,— продовжив він, вже крокуючи Еспланад-роу.— Там мусить бути автомобіль. І не один.

— Звідки ви знаєте? — запитав я, наздоганяючи його.

— Ви колись бачили, щоб суддя ходив пішки? — кинув він через плече.

Десять хвилин по тому, скориставшись допомогою міцних слів і на додачу помахавши моїм револьвером, ми переконали переляканого службовця позичити нам автомобіль одного із шанованих суддів і тепер летіли берегом до Форт-Вільяму. Я кермував, Не Здавайся дивився у вікно.

— Як він підірвав дві бомби на Ґавермент-роу? — раптом пролунало питання.

— Так само, як і ту, що вибухнула серед демонстрантів. Якийсь детонатор із кільцем на саморобному пристрої. Все, що для цього потрібно,— нітрат калію, трохи цукру й скляна пляшка.

— Ні,— сказав Не Здавайся.— Я мав на увазі, що вони вибухнули на певній відстані одна від одної одночасно.

Я подивився на нього.

— Хочете сказати, що він має помічників?

— Нічого я не хочу сказати,— зітхнув він.— Просто не розумію.

— Можливо, він установив на одній годинниковий механізм; зачекав, доки він спрацює, а тоді підірвав другу. Зараз важливіше, як він планує запустити гірчичний газ до форту.

Не Здавайся повернувся до мене.

— А що, як газ там і був?

— Що?

— Просто припустіть,— продовжив він.— Увесь запас гірчичного газу заздалегідь переправляють із Барракпуру до Форт-Вільяма, щоб звідти повернути його до Англії. Пріо Таманг, перша жертва, брав участь у перевезенні. Він розповів Ґурунгу, що газ привозять. Відповідно до записів, із Барракпуру вивезли весь газ, але у Форт-Вільямі виявилося, що бракує трьох каністр. Тієї ночі, коли привезли газ, Ґурунг ночував у Форт-Вільямі. Замість того щоб тягти їх кудись, він міг просто сховати три каністри десь на базі.

Голова аж запаморочилася від такої простоти. Доусон обшукував ціле місто, а вкрадені каністри весь цей час могли бути у нього під носом, на базі, за кілька ярдів від його крісла.

Перед калькуттською брамою форту опустили червоно-білий шлагбаум, ще й виставили загін стривожених сипаїв. Солдат перевірив наші документи з такою ретельністю, що іншим разом мене це навіть потішило б, двоє інших оглянули автомобіль, і ще двійко стояли й спостерігали за всім цим, тримаючи гвинтівки напоготові.

— Якою є мета вашого візиту? — запитав один із вартових, нахиляючись, щоб упевнитись, що ми з Не Здавайся саме ті, на кого виписані документи.