передачі проголосили, що насправді це фрилансер від православ’я, який не має права проводити концерти і чаювання для бабусь, які
дуже любили пити чай зі смаколиками й спілкуватися з отцем
Феодосієм, а Феодосій заперечував, що він має право носити хрест
і рясу для проведення концертів, вікна школи виходили на вікна
храму, так само як вікна квартири, яку винаймали Еллі й Арсеній, виходили на фасад лікарні для психічно хворих, удень на подвір’ї
лікарні весь час щось копали, потім на подвір’ї з’явилися газони з
каміння, увечері хтось увімкнув світло в анфіладі кімнат, в одній за
іншою вмикалося світло, а цей хтось ішов невідомо куди в тупик
анфілади, не треба формувати громадську думку — сказали йому, і
він більше нічого не постив у блогах, окрім фотографій котиків і
тусовок у модних злачних місцях, потім у новинах повідомили, що
бажання весь час робити селфі — це психічне відхилення, засуд-жувати когось за пости в інтернеті він не взявся б, але в одного з
наречених було четверо дітей від різних жінок, сам він грав у більярд
і не заробив упродовж життя нічого, крім отриманої в спадок від
бабусі й дідуся земельної ділянки, усі інші наречені сказали, що
ця людина їм просто не конкурент, і що помаранчева футболка під
навмисно протертим піджаком свідчить про неврівноваженість на
грані, але на педіатрії вони вивчали укуси кліщів і різних ховрашків, потім на спині був намацаний горбик на спині, схожий на фурункул, 131
але потім він почав ворушити лапками й виявився кліщем, якого
довелося рясно намазати маззю Вишневського, оскільки його голова
ніяк не могла полишити шкіру ключиці, потім прочитала в інтернеті, що двоє чоловіків побилися через місце для паркування, навіть якось
це було смішно, якийсь дитячий садок, під усе на світі можна було
підвести якусь базу, в маршрутці ніколи не було вільних місць, агітація за кандидата за день до виборів була заборонена, тому її
вирішили здійснювати у формі пісенного марафону хітів на замовлення — пісні «Ідемо в місто на дискотеку», «А він такий —
мужчина з бородою» і «Так, я жадібний на любов» мали змусити
народонаселення ретельніше ставитися до виконання свого
громадського обов’язку, але всі мріяли про годинник з кристалами
санлайт, які продавалися лише в мережі супермаркетів санлайт, і
цей тариф не діяв по всій країні. Еллі могла б подумати про те, щоб
змінити цю країну на іншу, але глобус більше не крутився проти
годинникової стрілки, і будинку на набережній відомий художник
малював картини для спасіння китів, які потрапили в льодову пастку, субпродуктами й кавою, — це були портрети зірок шоу-бізнесу в
трикімнатній квартирі на четвертому поверсі, де була досить гарна
бібліотека й жила морська свинка на ймення Бойс, фактура якої
нагадувала твори Бойса, тому отримала таке ім’я, художник накле-ював на лоба наліпку з написом «Обережно, нецензурна лексика», розбавляв червоне вино мінеральною водою, варив найдешевші
сосиски з сусіднього дорогого супермаркету й доїдав недоїдену
раніше грецьку гостру страву, яку треба намазувати на пісний багет, хоча великий пост уже давно закінчився, художнику подобалося
їсти портрети своїх зірок шоу-бізнесу, яку не виставлять у жодній
приватній галереї, хоча вони були дуже апетитні, він вважав, що
заслуговує на багато вищу винагороду, якби його запрошували на
фотосесії для модних журналів і показували в нічних інтелектуальних
ефірах, він обов’язково став би знаменитим. Хоча б на радіо о восьмій
ранку запросили його, одного разу він був на телепередачі, коли
йшов на телебачення, його мало не переїхав дорогий автомобіль, а
після передачі мама сказала йому, що він якось надто розповнів, про
його дії як гостя телепередачі нічого сказано не було, але його не
хотіли пускати в студію в білих шортах, про що він також написав
обурений пост у блозі й зібрав декілька коментарів. У країні не було
культури накопичення коштів та інвестування, але коли вона
зрозуміла, що не можливо змінювати себе без життя і смерті, без
132
здирництва після здирання шкіри — по двісті сантимів продавала
вона свою шкіру, віслюкові ослина шерсть — казала вона собі, не
могла відмовити собі ж таки в останній милості молодості — за
життя волосся росло на її щоках за жіночим типом оволосіння, і це
волосся не можна голити жодними бритвами, тому що зрештою
вони вкриють увесь волосяний покрив, як зазначено в болгарській
книзі «Завжди красива», але вона ніколи не вважала себе красивою —
просто дещо надто шарілася від поглядів на яскраві рекламні
плакати й вірші сучасних поетів, які тоді розвішували у вагонах
метро — поки їдеш, можна прочитати декілька катренів, але життя
було цікавішим за будь-яку драму, тоді вона думала, що вуличні
художники, які малюють портрети в кав’ярні ЦУМу, малюють саме
її через неймовірну її красу, хоча насправді вони малювали жінку
за сусіднім столиком, у якої вочевидь були кошти на оплату малюнку
олівцем нашвидкуруч, в той час, як у неї звичайно цих коштів не
було – вона навіть не замовляла нічого в кав’ярні, щоб не витрача-тися понад будь-яку міру, сиділа за столиком і дивилася кудись у