7adaab6e236f4333881613dfe7a1fe69

двоюрідна сестра, бо робила таку ж стандартну для тих часів роз-патлану зачіску й носила рожеві кліпси, і за платівками молодого

Майкла Джексона кава з молоком, або дефіцитне морозиво пломбір, яке завозили раз на пів року, морозиво весь час було лише на благо-словенному півдні, там його можна було їсти кілограмами, як одного

разу зробила Еллі, на всі подаровані на день народження копійки

купивши кілограм пломбіру в літровій банці, морозиво дуже швидко

розтало й перетворилося на неапетитне місиво, їсти його було вже

нецікаво — так реалізація мрії перекреслює сподівання, печиво

«Мрія» і чорний байховий чай зберігалися в найвищому ящику

буфета, до якого неможливо було дотягтися, наче для дотримання

перестороги «тримати в недосяжному для дітей місці», цукерки в

коробці були заховані серед одягу в шафі для вручення якійсь корисній

особі — натуральне господарство й бартер процвітали, але Еллі

таємно з’їдала одну або навіть і дві цукерки в день, через що в день

вручення коробки та виявилася пустою, дрібні деталі й кульки від

молі, статті про маніяків, які розчиняють своїх жертв у сірчаній

кислоті, та історії про те, що в очах жертви залишається зображення

того самого маніяка, цілком серйозно розповідали їм у групі про-довженого дня, Арсеній жив у лікарів-лесбійок та у сусідів, у квартирі

яких була лише одна книга — «Вічний поклик», яку він розірвав на

127

дрібні шматки, ще не вміючи читати, один вітчим працював у морзі

та возив Арсенія туди на мопеді подивитися на ванни з формаліном, інший вітчим розбив об його голову пляшку з кефіром, батька свого, теж лікаря, він ніколи не бачив, бо в нього була інша родина й

багато дітей, він прислав йому гарно ілюстровані дитячі казки та

більше ніколи не цікавився життям Арсенія, а потім рано помер від

серцевого нападу, Арсеній сердився через те, що його весь час

намагаються повчати, а потім почав писати вірші й повністю

занурився в просодію, навколішки лазив він біля нижніх полиць

бібліотек і приставляв стрем’янку до шаф з інкунабулами, страждав

на булімію в очікуванні зустрічі з черговим примірником збірки

Мандельштама «Камінь», хоча попередні примірники того самого

видання вже не було куди складати, переставляв книжки за одним

лише йому зрозумілим принципом і економив на тролейбусі, взявши

за звичку повертатися додому вночі пішки. Персонаж — піонер-кібер

спорту, який мешкає у двокімнатній квартирі з мамою й бабусею і

працює електриком, саме тому зі стелі в його кімнаті звисають якісь

потворні проводи, спочатку він пішов на архітектурний факультет, але там треба було вчити геометрію й мати гарний окомір, тому

він перейшов на факультет електриків, не розумів, чому людина у

двадцять два роки не може жити з мамою й бабусею і чому, якщо

людина живе з мамою й бабусею, усі вважають, що він не прасує

сам собі шкарпетки, всі дівчата були занадто меркантильні й хотіли

бачити поряд із собою лише хлопця на бентлі та з трикімнатною

квартирою на Липках, він намагався рекламувати масло «Маслятко»

й нові автомати для продажу коньяку та горілки по п’ятдесят грамів, але з цього нічого не вийшло — двійник леді Гаги на ймення леді

Саша в купальнику, дірявих чорних колготах з ринку і в босоніжках на

дванадцяти-сантиметровій шпильці — Олександр Васильєв сказав

би, що чорне її повнить, а дірки, які демонструють варикозні вени, розширені плямисто під коліном, додають віку, але тут його ніхто

не збирався слухати — леді Саша була самодостатньою особистістю

і вірила у свою перемогу в кулінарному шоу, де обіцяють подарувати електроплиту, яка їй насправді була ні до чого, оскільки газопостачання вимагало встановлення виробу під маркою «Гефест», у

неї не було навіть електричного чайника, тим більше що в квартирі

перегоріли всі розетки, зламався дзвінок на вхідних дверях і відпав

душ, у кімнаті чемпіона кібер-спорту стояла прикрашена

різноколірними іграшками ялинка, яку він не збирався виносити й

128

пророщував у підлогу на нижній поверх, де вона мала звисати зі

стелі відповідно до сусідів знизу, прямо на постер із зображенням

Дітера Болена, саме ці сусіди знизу з нерозумінням знизували

плечима, коли Арсеній запитав у них, хто зламав калину в палісаднику

біля першого поверху, хоча він сам бачив, як огрядна жінка з

барсеткою командувала двома чоловіками, які виламували гілки, намагаючись розчистити шлях для світла, яке не потрапляло в

кімнату, заставлену фарфоровими балеринами, білими слониками

різного зросту, пластмасовими неандертальцями й рибками, в яких

наливають лимонад, а потім п’ють з німотної горлянки, кібер-спортсмен приготував салат «Вир русалок» — шпроти стирчали з

салату доверху хвостами, і власник охоронного агентства, поголений

та з пентаграмою на шиї, через що він більше нагадував Антона Ла

Вея, аніж власника охоронного агентства, сказав, що це більше було

схоже на якусь могилу для русалок, а не на вир, на друге була страва

під назвою «Кракен» — сосиски з кукурудзою, він так якось

вимовляв — «сосиськи», хтось із гостей сказав, що кракен — це

щось міфологічне, мабуть, з Аїду, тому це має бути пекельна суміш