7adaab6e236f4333881613dfe7a1fe69

зустрічають велику черепаху, яка стоїть на трьох слонах і мовчки

поглинає всіх одиноких власників акаунта на сайті онлайн-пересування, де попутники не потрібні. Велика черепаха рухає своїми

кігтистими лапами й дивиться кудись крізь того, хто прийшов

запитати її про останню велику мудрість, яка має пояснити всі баги

(тут письменник має вигадати останню велику мудрість, яку черепаха приховує своїм мовчанням, бо, як відомо, той, хто знає, не

говорить, а той, хто говорить, не знає, тому незрозуміло, звідки нам

відомий цей вислів, але велика мудрість мовчазної черепахи не

розкривається йому і не спадає на думку, у вухах лунає лише

нав’язливий шансон, який транслюють у всіх маршрутках, як

мудрість останнього таксиста на планеті Земля, санітар у синій

спецівці, схожій на піжаму сплячого божевільного, ставив йому

крапельниці колись він розмазував червону фарбу по стінах червоного кутка заводу «Червоний комунар» або «Червоний каменяр», так і просилася назовні нова рима, але він примушував її замовкнути

в його сонних вухах і слухав далі моторошну пісню з першої моделі

мотороли «Приходьте до мого дому — мої двері відчинені», або

щось на кшталт, просто щоб краще спалося, і йому спалося краще

завжди. Він вирішив все-таки вбити мудру черепаху за замовчу-ванням, розщепити її пластиковий панцир на щіпки, коли вона

101

розмовлятиме з близнюком Маріо бульбашками з горілки «Бульбаш», у дитинстві він змушував усіх грати визначені ролі, вибігаючи з

коридору з шаленим криком «Фігаро тут, Фігаро там», і хтось без

почуття гумору писав листи на телебачення з наріканнями на те, що

псевдо «Тутта Ларсен» звучить несумісно з нормами моралі, якщо

прочитати його задом наперед три рази, і всі одразу кинулися читати

його задом наперед, але письменник зовсім не любив читати, його

читацькі навички нівелювалися ще в молодшому шкільному віці, а

потім він потрапив у оббиту білим ватином з дешевих пальт палату, колись він познайомився з Вагричем Бахчаняном, ще до того як

останнього прийняли за Пікассо в Центральному парку, де він

готував качечок на грилі, бідні погорілі качечки з обвугленими кри-лами, а потім письменника викликали у Великий дім, який був зовсім

не таким великим, як усім здавалося спочатку, зсередини він був аж

надто затісний, космополітичні мешканці Космополісу тікали своїми

атрофованими ніжками з останнього вагону метро, щоб вірніше

встигнути на останню електричку, але письменник завжди сидів

удома й перечитував «Максими» Сартра, мистецький багаж якого

набагато перевищував його власний, тому чому б не повчитися

чомусь у розумних людей, а потім письменнику замовили сценарій

нового сіткому про життя бомжів-інтелектуалів, бо хто живе в наш

час лише літературними заробітками, а власних статків у письменника не було з народження. Головний герой — бомж-бомбіст Аркадій

роз’ятрював власні болячки балачками ні про що, помноженими на

бідкання про те, що існування Бога ще не доведено, а люди вже

зібралися піти спати, чи то їсти, чи що вони там зібралися зробити, але в Аркадія, який ніколи не відвідував ту саму Аркадію, де я буваю

теж, що видно з його цупкого імені, саме в Аркадія надмірне

споживання мельдонію викликало бажання стати поетом, він почав

писати хоку на теми покарання світового імперіалізму, які письменник все-таки не зміг вигадати, бо не знав, як мають виглядати хоку, ще в серіалі мали з’явитися представники малих і малесеньких

народів з фізичними вадами, краще за все на інвалютному візку з

автоматичним керуванням, на якому він увесь час врізався в якісь

огородження з високим струмом на плакаті, що мав позначати

небезпеку, але ніхто в цю метафізичну небезпеку не вірив і все одно

ліз у сусідський трансформатор, на якому намальована схожа на

погано заточений олівець блискавка, наче хтось із причетних до цих

обвуглених кінцівок розумів, який вигляд повинна мати громовиця

102

та в яких одиницях вона вимірюється — кВт чи мега-ампери, вигадані

красенем у ажурному комірці з кресленням акриловою фарбою на

звороті. Письменник поки що не розумів, як включити ці філософічні

роздуми в присутності відсутньої дами в сюжетну канву серіалу, де

Світлана має розповісти Аркадію свою таємницю, а майор Ковальов

звільнений з органів і сповнений рішучості відновити справедливість, але йому платили за знаки, у кожній серії має бути певна кількість

знаків — не більше і не менше, а ще серія має бути смішною й

певною мірою драматичною, інакше вона не приверне до себе увагу

читача, йому подобалося керувати процесом, але більшість

сценаристів запили, один з них у відповідь на синопсис прислав

сценарій серії розміром з невелику повість, а потім зник, більш-менш

відповідальними виявилися лише дівчата, які вдень робили свої

вправи «піраміда», а вночі вигадували жарти про кохання доярки

Аксинії та столяра Мефодія, ще в серіалі повинно було бути багато

музики й веселих пісень, письменник намагався вивчити молодіжний

сленг про всі ці наздоженемо і переженемо, хоча ніхто вже давно

нікуди не біг, він ніяк не міг здати норми ГПО й розплатитися з