7adaab6e236f4333881613dfe7a1fe69

ніколи вже не повертатися до цього питання, не годував її цими

отруєними мідіями і не бавився б нині забороненим усіма

міжнародними конвенціями газлайтингом — нічого більше не

здається, але вона здалася на милість того, хто не знає, що таке

маленька мильна милість, мильні бульбашки ніколи не долітають

до підлоги. Потім він усе ж емігрував у Кемерово — змінив грома-дянство, їв щі або рибну юшку, або що їдять у Кемерово, фотографував місцевих білочок без спалаху, щоб не злякати, закляклі троянди перераховувала вона — Купідо, Киз-Жибек і Кеті Фіскус, лячні

фосфати твого дитинства, годівниця для птахів, які ніколи не

повернуться додому, автомат з рожевою водою і стаканами, які весь

час цупили для своїх потреб, бо вони все-таки не одноразові, їздили

своїми велосипедними доріжками, невиліковні екзоти. Еллі закоха-лася в чоловіка з Оклахоми, який захотів стати її продюсером, нездара й сновида — казав він їй — коли з твоєї шкіри зітруть останні

сліди гриму, залишать зимувати в цьому сибірському порту, наче

нічого між вами не було, саме тому тут не можна засинати вночі на

дерев’яній підлозі, їсти равіолі, збираючи їх з підлоги, роз’ятрювати

масну рану, замотану в тонке тісто, нічого тобі тут не смакує, знітився

від схожості на інших, але продюсери хочуть бачити своїх жінок

єдиними в своєму роді й найкращими, тому підстригають їх під

93

хлопчика, пахтять підробленими парфумами, коригують довжину

спідниці, якщо вона закоротка — хіба варто, щоб хтось ще милу-вався цими блідими ногами з намальованими чорним олівцем для

брів стрілками, безвідповідальною підводкою для очей. Саме тоді

Еллі познайомилася з кінодівою — вона грала полонянку в фільмі

про берберів, манірно закочувала очі під софітами й крадькома

посміхалася освітлювачу, а той зовсім не звертав на неї уваги, бо

життя закінчується раніше за будь-які романи, як плескіт однією

долонею в момент падіння розбитого скла на голову акторів другого плану, він дуже хотів отримати хоч яку-небудь премію, маленьку, але професійну, для цього він погодився б залучити будь-яких

незлобивих тварин, які в дикій природі не надто полюбляють один

одного, але в неволі почуваються товаришами у нещасті, маленькі

розбещені тваринки на ниточках, ворушать пазуристими лапами й

копитами, чорні невдалі автоматичні копії без оригіналу, вона від

самого початку була нежиттєздатною лялькою з чорними тінями під

очима, які відтінюють пустелю кохання, пустощі безправ’я, яке

гнітить себе і намагається вийти на новий рівень сприйняття, зовсім

не зважаючи на те, що ніхто не звертає на нього увагу, Еллі читає

його листи, написані спеціальним експертом з написання листів —

єдиним письменним чоловіком на селі, який краде вільний час у

вічності, перш ніж піти поратися до свиней, видмухує з прокуреного

прикрашеного водевільними вусами рота фрази, які можуть заче-пити заражених оптимізмом перехожих, життя прекрасне понад усе

прокажене життя виразки на торті, з якого вилазить пристаркувата

стриптизерка, оглядається навкруги і мріє повернутися в цю картонну коробку, подекуди погризену мишами й покручами конди-терського комбінату, комбінаторика не виправдовує себе, скільки б

ти не бився над біномом Ньютона, хоча друзі кличуть тебе ганяти

м’яча на бульварі Шевченка, з якого видно машину з написом «Квас»

за п’ять копійок, єдина рідина, у якій хотілося б потонути, але в

кишені немає саме тих п’яти копійок, на які ти так розраховував, та

це така дурня, круглячок перекочується під підкладкою шкільного

піджака, коли тебе викличуть на випускному екзамені, ти не встиг-неш заховати туди шпаргалку, швидко покладеш її кудись під бата-рею і прикладеш зверху зеленою вицвілою від сонця шторою, і

наввипередки з власним мовленням будеш читати напам’ять і роз-бирати строфа за строфою вірш Франка «Каменярі», а потім зможеш

видати кілька афоризмів власного виготовлення про визвольні

94

змагання українського народу і його одвічне прагнення досягти

світової справедливості, неможливої в цьому світі, та в світлі останніх

подій продюсер вирішив запалити зірку Еллі в сатиричному

блокбастері з життя бомжів «А якщо він все-таки Цезар», вона мала

з’явитися в амфітеатрі в золотавому пеплумі з кривавими розвод-ками і з трояндою у фарбованому волоссі, хоча древні римляни не

носили троянди ані у волоссі, ані деінде, але будь-хто з них прагнув

обробляти свій сад, бо кохання не сприяє гедонізму. Остання з гетер

цього полісу вирішила взяти на виховання кошеня-безхатченка, облізле кошеня, яке гріється взимку під автомобілем економкласу, тому що в цьому дворі ніхто не тримає автомобілі класу люкс, двірники-таджики удають, що збирають сніг докупи, але потім цей

сніг тане і розливається асфальтом мутною рідиною, і учасники

опитувань з приводу встановлення лічильників води хочуть дізнатися

у вас штрих-код, за допомогою якого можна дістатися зачарованої

квартири. Еллі та продюсер їхали у ліфті, не коли ти цілеспрямовано

хочеш грати Соломею і поїти слона в зоопарку, а коли просто їдеш

у ліфті й відводиш погляд, бо там занадто тісно для двох, але це