7adaab6e236f4333881613dfe7a1fe69

сподіваючись отримати правдиву відповідь, і вона луною

відповідала «так», ні на мить не замислюючись над запитанням, справді навіть не слухала мене, думаючи про своє, догори дриґом

з цього чортового колеса летіли ляльки в робронах а-ля Марія-Антуанетта, єнотоподібні собачата й міль з усіх твоїх манто, ми

більше ніколи не побачимося, навіть якщо це і станеться, чортове

колесо вже зробило свій наступний оберт, огортання шоколадними

водоростями в спа-салонах, реклама подорожі в Індію, скніння

в Ашрамі. Завжди любила ультракороткі частоти, слухати про

подорожі на Байкал і в Дюссельдорф — саме туди, де тебе зовсім

ніхто не чекає, — купувати магнітики із зображеннями корюшки, хоча ні, корюшка — це саме в СПб, я йшов до когось у гості, до

мене підійшли двоє і сказали: «Ми хочемо зробити вам подарунок, у нас є така чорна книга, нумо поговоримо з вами про Бога», я

схопив чорну книгу й утік, але потім забув її в гостях (дуже багато

випили тоді), а у вас був такий зошит, чорний-чорний зошит, у

якому всі учні класу мали записувати, хто як поводився, хто бігав

на уроці й галасував? Ми пильно дивилися навколо, щоб не пропустити жоден прояв поганої поведінки, а потім звітували перед класом, а потім наклеювали фото членів Політбюро на лопати і йшли на

демонстрацію, піонери-герої негероїчної доби дефіциту, нічого дивного, що вона втекла, Еллі думає, що в Дюссельдорфі, можливо, осінь.

85

Написання роману не вимагає фантазії — пішов туди, поїхав

сюди, сказав те, подумав це, складносурядні речення, дієприкметникові

звороти, вона чекає на нього біля воріт, які ніколи не зачиняються

повністю, сині ворота з намальованими на них лебедями, пара

лебедів, дивляться один на одного в оточенні білих лілей, завжди

це було схоже на болото, іграшка на золотавій шкатулці з музичним

супроводом, тато-тато, а звідки там ця музика береться, там є така

величезна печера, у якій сидить Даладьє і грає в карти на вибування, а цирульник підстригає його тупими ножицями, і чорний звір, схожий на кішку, чатує на нього у чаті вночі, нічого не поробиш, це

геополітика, знову пороблено, рахує синці на руках, ну надто сильно

схопив, коли треба було йти у справах, це кохання, у лісі живе дівча —

Дюймовочка у ластовинні обличчя, крихітка в прозорій сукенці з

грубого сукна, ніхто в класі не звертає на неї уваги, навчається не

добре і не погано — якось ніяк, і сама по собі ніяковіє в оточенні

незнайомих предметів та інтер’єрів, лісові звірі приносять їй банки

згущеного молока з відмітками від пазурів, які немає куди заховати, лісові птахи співають їй пісні невідомою, на свята мандарини й

цукерки, лише на особливі свята, коли по телевізору весь вечір

демонструють концерт патріотичних виконавців — нерухомі фігури

на екрані, на телевізорі висить пожовкла серветка макраме і стоїть

який-небудь слоник або риба-іхтіс, яку можна використовувати як

графин для лимонаду, хоча розумні люди вважають, що туди краще

наливати кінський коньяк, тут важко сперечатися, вона пішла туди, потім повернулася, могла б і не повертатися — у зірочці ніхто б не

помітив її відсутності, гегемон-трудівник відпочивав після тяжкого

трудового відпочинку на виробництві, скривавлені обрубки пальців

стирчали з динамо-машини, чорний-чорний зошит уже йде по тебе, якщо уявити справжню романтичну героїню, яка готує смачні й

поживні страви не з напівфабрикатів, одяг усіх членів родини завжди

чистий і випрасуваний, праска ніколи не коротить і не прикипає до

гіпюрових блузок з великим бантом спереду, і молоко ніколи не

прикипає до лінолеуму, і серце ніколи не прикипає до нестями, дивиться «Голубий вогник» і читає журнал для молоді «Вогник», вона так думає, що для молоді, бо для кого ж іще, все тільки попереду, позаду немає нічого, крім руїн, і вона радіє руйнації радієм, вітає

її, уявляючи прийдешніх гуннів у ГУМі, де ніколи нікому не вистачає

блузки потрібного розміру й треба брати те, що дають, або йти про-гулюватися без нічого Садовім кільцем де немає жодних садів, 86

заборонена література більше не приносить радості, знати, скільки

мільйонів людей не вижили для того, щоб ти могла йти Садовим

кільцем навспак, не розуміючи топографії, ніхто не вижив — лише

яблука з колгоспного саду, нестиглі й несолодкі, зі слідами ГМО на

стінках шлунку, простягати руки до невідомих дітей, які бавляться

глиняною кісткою, марудна справа порозуміння не залишає часу

для тимчасового єднання самотності в кафе «Жан-Жак», як вона

дійшла сюди без карти, навіть немає де заблукати, щоб написати

роман, не обов’язково знатися на топографії — достатньо просто

уявити всі ці колектори й провалля, у яких шарудить своїми папе-рами аукціоніст, хто запропонує більше, ніхто не хоче нічого пропонувати, пропозиція, від якої неможливо відмовитися, на яку

неможливо пристати, масні плями відбитків пальців на цупкому

папері, вона їх більше не впізнає, перелічує всі ці звивини і звиви, немов Арахна плете своє макраме, яке можна постелити на телевізора, перемкнути два канали іржавими пасатижами, приспати пильність