Заборонені чари

Стоїчков запропонував висловитися іншим. Ендре Міятович, Арпад Савич і Стен цілком погодилися з Флавіаном. Міла Танич відстоювала свою позицію. Її підтримала княгиня Зарена — що дуже засмутило Маріку. Проте під час голосування тітка утрималася, і за відтермінування „до кращих часів“ було віддано лише два голоси — Жиха і Танич.

Потім слово взяв Дражен Івашко:

— На минулих зборах я говорив останнім. Мабуть, ми всі трохи поспішали, і я не зовсім доладно сформулював свою думку, а ви неправильно зрозуміли мене. Коли я пропонував зачекати до остаточного вирішення питання з короною й утвердження влади імператора-Конора в усьому Західному Краї, то мав лише на увазі, що нам не слід квапитися з оприлюдненням інформації про Послідовників. Ця звістка викличе серед Конорів не просто бурю, а справжній ураган емоцій. При всій моїй повазі до Вищої Ради, я вважаю, що ми не зможемо втримати ситуацію під контролем. Це буде до снаги лише людині, чиє лідерство, чий авторитет, чия влада виявляться беззаперечними, хто стане визнаним вождем усіх Конорів Західного Краю і за ким підуть наші родичі з-поза меж Імперії. Ви, звичайно, вже зрозуміли, що йдеться про майбутнього імператора Стеніслава.

Івашко зробив виразну паузу. Стен трохи підвів руку, ніби збирався заперечити, але потім передумав. Анте Стоїчков схвально мугикнув.

— Далі, — продовжив Дражен Івашко. — Я стверджую, що наразі підіймати всіх Конорів на боротьбу з Послідовниками недоцільно ще й з тієї причини, що ми поки не знаємо, з ким саме боротися і як вести цю боротьбу. Передовсім ми мусимо провести ретельну розвідку, вкорінитися у світі Пос… МакКоїв і підготувати плацдарм для масованого наступу. Зараз я не беруся гадати, скільки часу відбере така підготовка — кілька місяців, а може, й кілька років. Проте одне очевидно: на цьому етапі має діяти невелика група людей, до того ж діяти обережно, без поспіху, залучаючи в разі потреби додаткові сили. За таких обставин оприлюднювати Заповіт навіть шкідливо, бо серед наших родичів знайдеться чимало запальних і нетерплячих, які не захочуть довго чекати й вимагатимуть негайних та рішучих дій.

— У цьому я згоден з тобою, брате Дражене, — сказав Ендре Міятович. — Але мушу зазначити, що залишати всіх Конорів у цілковитому невіданні теж небезпечно. Якщо, попри всі сподівання, Послідовники таки знайшли шлях до нашого світу, ми маємо бути готові дати їм гідну відсіч.

— До відсічі ми готові завжди, — заперечив Івашко. — Ми готові до вторгнення друїдів чи будь-яких інших чужоземних чаклунів, чиє існування лише припускаємо, але нічого не знаємо напевно. А поки для нас Послідовники — ті ж самі чужоземні чаклуни, тільки не з якоїсь заморської країни, а з іншого світу. Зверніть увагу, брати та сестри, що в Коноровім Заповіті по суті нічого не говориться ні про Послідовників, як таких, ні про характер їхніх чарів. Ми знаємо лише, що вони широко застосовують усілякі чаклунські талісмани та амулети, що містять більшу частину їхньої сили, тим часом як наша сила здебільшого міститься в нас самих…

— Іншими словами, — втрутилася Маріка, — їхня магія переважно екзогенна, а не ендогенна, як наша.

Стен озирнувся й докірливо поглянув на сестру. Маріка зніяковіла й опустила очі. За своїм статусом, вона мала повне право брати участь в обговоренні, проте зараз порушила елементарні правила ввічливості — перебила старшого.

— Я не зовсім зрозумів, про що ти кажеш, князівно, — незворушно мовив Івашко, — але можу припустити, що ти використала слова з більш розвиненої мови того світу, щоб у стислішій формі сформулювати те, про що я сказав раніше.

Маріка мовчки кивнула, не підводячи погляду.

— Що ж до детальнішої інформації про Послідовників, — знову заговорив Івашко, — то задача першого етапу якраз і полягає в тому, щоб більше довідатися про наших ворогів… До речі, князівно. Ваш знайомий, Кейт, ще не давав про себе знати?

— Ні, — відповіла Маріка. — Я чекаю, коли він приїде або зателефонує. Вважаю, буде краще, якщо він сам звернеться до мене.

— А я так не думаю, — сказав Стен, не обертаючись. — Якщо відволіктися від певних особистих моментів, то зараз він потрібний нам більше, ніж ми йому.

— Що правда, то правда, — погодився Стоїчков. — Постарайся чимшвидше зв’язатися з ним, Маріко. І вважай це не просто моєю порадою, а офіційним дорученням Голови Вищої Ради.

— Добре, — з зітханням відповіла Маріка.

— А от після розмови з цим хлопцем, — додав Івашко, — ми, сподіваюся, будемо точно знати, чи реальна загроза вторгнення Послідовників. Тоді й вирішимо, яку інформацію варто довести до відома всіх Конорів на цьому підготовчому етапі. Все, Дональде, я закінчив.

Анте Стоїчков сказав:

— Я схильний підтримати пропозицію Дражена. Але з одним доповненням: ми маємо попередити всіх Конорів про можливе вторгнення чужинських чаклунів і попросити їх пильно придивлятися до кожного незнайомця, звертати увагу на будь-які незвичні події.