Читаем Заборонені чари полностью

— Далі, — тим часом продовжував Стоїчков. — На минулих зборах ми ґрунтовно обговорили ситуацію, але утрималися від ухвалення будь-яких рішень через відсутність одного з членів Ради, нашого брата Стеніслава. Наразі він з нами, і ми можемо провести голосування щодо внесеної братом Любомиром пропозиції негайно припинити всі контакти зі світом Послідовників і знищити обидва портали в ньому, через які здійснювався зв’язок з нашим світом. Стеніславе, — звернувся Голова Ради до Марічиного брата, — ти був відсутній минулого разу і не міг висловити своєї думки. Можеш зробити це зараз.

— Мені нема чого сказати, — промовив Стен. — Крім одного: я вважаю цю пропозицію неприйнятною. Мало того — згубною. Тому закликаю голосувати проти неї.

Хоча Маріка знала наперед, що Стен не підтримує ізолянтських поглядів Любомира Жиха, її неабияк потішила братова рішучість.

— Я відкликаю свою пропозицію, — озвався Жих. — Але не тільки тому, що вона не має підтримки серед більшості братів та сестер. Просто я добре все обдумав і зрозумів, що в такому вигляді вона неконструктивна. Я приєднуюся до думки сестри Міли про передчасність будь-яких наших дій у цьому напрямку. Ми ще не виконали умов Конорового Заповіту, а отже, поки не готові протистояти Послідовникам. Ми маємо вимкнути обидва портали до настання кращих часів — певна річ, забезпечивши можливість для наших нащадків знову ввімкнути їх.

Міла Танич згідно кивнула:

— Саме так.

„Ці двоє точно злигалися,“ — з легким роздратуванням подумала Маріка.

— Хто хоче висловитися з цього приводу? — запитав Стоїчков.

Флавіан подав знак і, отримавши згоду від Голови Ради, заговорив:

— Я маю два зауваження. Перше стосується термінів. Якось так склалося, що ми стали називати світ, звідки з’явився засновник нашого роду, світом Послідовників. Я вважаю це несправедливим і навіть образливим — передовсім щодо тих наших родичів, що досі мешкають у тому світі. Тому пропоную називати його світом МакКоїв — бо це світ наших предків, наша прабатьківщина.

Присутні схвально закивали. Флавіан зробив паузу, поглянув на Маріку й був нагороджений її усмішкою.

— Гадаю, голосувати немає потреби, — вів далі він. — Друге моє зауваження — про фактор часу. Коли Конор писав свій Заповіт, він не знав, що час у нас тече майже вдвічі повільніше, ніж у світі МакКоїв. Найпевніше, він навіть уявити не міг, що в різних світах час іде по-різному. Ми самі ще не звикли до цього, але з фактами не посперечаєшся — від моменту Конорової появи в нашому світі на його батьківщині минуло не триста років, як у нас, а майже шість сторіч. Це означає, що час працює проти нас. Безумовно, від десятиріччя до десятиріччя ми ставатимемо сильнішими й численнішими, та воднораз зростатиме і могутність Послідовників — адже в їхньому розпорядженні вдвічі більше часу, ніж у нас.

— Тоді виходить, що від самого початку час працював проти нас, — сказала Танич.

— Аж ніяк. На самому початку був лише один Конор — наш пращур. Сам-один він не міг виступити проти Послідовників. Але згодом у нього з’явилися діти, потім — онуки, а відтак — правнуки та праправнуки. Тому спершу час працював на нас, і гадаю, що найзручніша нагода для початку боротьби з Послідовниками настала років сто тому — а вже далі час почав працювати проти нас.

— Я згоден з Флавіаном, — озвався Дражен Івашко. — І справа не лише в різниці плину часу. Я не дарма на минулих зборах питав у Маріки, коли в тому світі почався бурхливий розвиток науки та ремесел… ні, не ремесел, а якось інакше…

— Техніки, — підказала Маріка.

— Атож, техніки. Схоже, тоді Флавіан ухопив мою думку. Послідовники напевно використовували тамтешні досягнення науки та техніки для вдосконалення своєї магії. І, мабуть, продовжують її вдосконалювати. Тож із кожним місяцем, з кожним роком ми чимраз дужче відставатимемо від них.

— Твої висновки суперечать внесеній тобою ж пропозиції, — зауважив Стоїчков. — Це непослідовно.

— Про мою пропозицію, Дональде, поговоримо згодом, — сказав Івашко. — Зараз ми обговорюємо пропозицію сестри Міли, підтриману братом Любомиром. Продовжуй, Флавіане.

— І ще одне, — знову заговорив Флавіан. — У світі МакКоїв живуть наші родичі. Їхні чаклунські здібності було придушено чарами Послідовників, але не знищено назавжди. За приклад наведу панну Алісу, з якою я поки не мав честі познайомитись особисто, але мені відомо, що дехто з присутніх уже зустрічався з нею і мав нагоду переконатися, що її дар цілком здоровий. Я підозрюю, що вона не одна така. Крім того, я певен, що, звільнивши світ МакКоїв від Послідовників, ми допоможемо нашим тамтешнім родичам відродити свій дар у наступних поколіннях. А якщо ми зараз відступимо, то, можливо, позбавимо їх останнього шансу. Я вже не кажу, що тим самим ми можемо позбавити й себе останнього шансу. Ми не знаємо про справжню силу Послідовників, але брат Дражен має рацію: що далі, то дужчими вони ставатимуть. Тому я катеґорично проти пропозиції сестри Міли. Це все, Дональде.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Неудержимый. Книга I
Неудержимый. Книга I

Несколько часов назад я был одним из лучших убийц на планете. Мой рейтинг среди коллег был на недосягаемом для простых смертных уровне, а силы практически безграничны. Мировая элита стояла в очереди за моими услугами и замирала в страхе, когда я выбирал чужой заказ. Они правильно делали, ведь в этом заказе мог оказаться любой из них.Чёрт! Поверить не могу, что я так нелепо сдох! Что же случилось? В моей памяти не нашлось ничего, что бы могло объяснить мою смерть. Благо судьба подарила мне второй шанс в теле юного барона. Я должен восстановить свою силу и вернуться назад! Вот только есть одна небольшая проблемка… как это сделать? Если я самый слабый ученик в интернате для одарённых детей?Примечания автора:Друзья, ваши лайки и комментарии придают мне заряд бодрости на весь день. Спасибо!ОСТОРОЖНО! В КНИГЕ ПРИСУТСТВУЮТ АРТЫ!ВТОРАЯ КНИГА ЗДЕСЬ — https://author.today/reader/279048

Андрей Боярский

Попаданцы / Фэнтези / Бояръ-Аниме