Вигнання в рай (СИ)

- В"ячеслав Борисович Наливайко, - продовжував представляти гостей Михайло Архипович, показуючи на другого хлопця, смуглявого, з╕ стрижкою йоржиком, вищого й кремезн╕шого за Олега, - учитель ф╕зкультури.

- Славко, - назвав сам себе хлопець пов╕льно вставши та в╕дчутно потиснувши Серг╕╓в╕ руку.

- А це Юр╕й ╤ванович Павлюк, - представив панотець останнього гостя, зр╕лого огрядного чолов╕ка з красивою русявою шевелюрою й плеканими вусами, - на в╕дм╕ну в╕д наших молодих педагог╕в, за осв╕тою журнал╕ст, допису╓ в нашу районну газету, актив╕ст м╕сцево╖ "Просв╕ти", ╕ взагал╕ займа╓ться багато чим на благо Укра╖ни та ╖╖ культури разом з╕ сво╓ю дружиною, Клавд╕╓ю Семен╕вною, яка зав╕ду╓ нашою с╕льською б╕бл╕отекою.

- Дуже, дуже при╓мно, - з великою повагою потиснув руку Серг╕я Юр╕й ╤ванович, - давно сл╕дкую за вашою творч╕стю, великий ваш шанувальник, як, впевнений, ╕ кожен з тут присутн╕х.

- Мою Оксанку ви вже зна╓те, - нап╕вжартома сказав панотець, посм╕хнувшись сво╖й доньц╕, що якраз розставила на стол╕ каву, - ще вчора, маю над╕ю, ви досить добре познайомились.

- Чому ж вчора, - в╕дпов╕в Серг╕й, - ми з Оксаною встигли вже поговорити й сьогодн╕ вранц╕ б╕ля церкви.

- Так, - в тон йому сказала й Оксана, - Серг╕й, виявля╓ться, хоч ╕ м╕ський житель, але дуже рання пташка, ╕ сьогодн╕ прийшов до храму, щоб розпочати роботу дуже рано.

- То що, роботу з розпису храму можна вже вважати розпочатою? - запитав зац╕кавлено отець Михайло.

- Так, так, вважайте, що робота вже розпочалася, - запевнив Серг╕й.

- ╤ як же робота, - не втримався в╕д питання панотець, - поки що на стад╕╖ творчих терзань, чи вже ╓ як╕сь в╕дчутн╕, реальн╕ р╕шення й нам╕ри?

- Робота вже на стад╕╖ реального вт╕лення, - не забарився з в╕дпов╕ддю Серг╕й, - ось тут ╕ тут, - приклав в╕н руку долонею до грудей, а пот╕м до голови, - все вже готове. Залишилося лише все це перенести на ст╕ни храму, а от для цього вже мен╕ знадобиться й ваша допомога, - звернувся в╕н до панотця.

- Все, що в мо╖х силах, я готовий зробити, як сам╕, Серг╕ю, розум╕╓те, але нав╕ть не уявляю соб╕, чим би я м╕г вам допомогти в справ╕, до яко╖ я, чесно кажучи, маю стосунок лише як глядач вже готового твору, тобто як споживач. Чим би ж я м╕г вам допомогти в створенн╕?

- Я сьогодн╕ вранц╕ вже говорив Оксан╕, - в╕дпов╕в Серг╕й, - що для початку роботи в мене вже ╓ деяка к╕льк╕сть матер╕ал╕в для попереднього вологого тинькування ст╕н для фрески, але матер╕ал╕в цих, зв╕сно, замало, ╕ мен╕ знадобиться ваша допомога для, так би мовити, здобування в подальшому цих самих матер╕ал╕в. А це, взагал╕ то, дуже специф╕чна сум╕ш для тиньку, - додав в╕н, - рецепт яко╖ я сам розробляв протягом багатьох рок╕в, вивчаючи досв╕д, як в╕тчизняних, так ╕ закордонних мо╖х колег, як сучасник╕в так ╕ попередник╕в, вивчав досв╕д, як кажуть, вс╕х час╕в ╕ народ╕в, аж поки не зупинився на оптимальн╕й, як на мене, сум╕ш╕, ╕нгред╕╓нтами яко╖ ╓ багато матер╕ал╕в, що як╕сь ╕з них можуть видатися дивними, деяк╕ з них, до реч╕, можна назвати продуктами с╕льського господарства, так що, я думаю, д╕стати ╖х можна буде легше тут, на сел╕, а деяк╕ мен╕ було легше д╕стати в Ки╓в╕. Одне слово, маю над╕ю на вашу допомогу в цьому питанн╕, панотче.

- Нема питань, - радо погодився Михайло Архипович, - в цьому ви можете покластися на мене повн╕стю. Не можу об╕цяти щось ╕з ╕нших планет, а все, що ╓ на планет╕ Земля, я думаю, ми в змоз╕ для вас д╕стати.

- Дуже дякую, - задоволено промовив Серг╕й, - в такому раз╕, я можу приступати до роботи негайно без н╕яко╖ турботи про матер╕альний б╕к. Адже, над╕йний тил - запорука усп╕ху.

- Я вибачаюсь, - пригладивши сво╖ плекан╕ довг╕ вуса, звернувся до Серг╕я Юр╕й ╤ванович Павлюк, - мене вже давно ц╕кавить одна особлив╕сть вашо╖ творчо╖ манери, Серг╕ю Михайловичу. Якщо дозволите, то я б хот╕в вас про це запитати...

- Будь ласка, питайте. Якщо зможу, я вам поясню все, що вас ц╕кавить.

- Але перш, н╕ж ви почнете слухати запитання Юр╕я, - втрутився в розмову отець Михайло, - я все ж би запропонував вам, Серг╕ю с╕сти. В ногах правди нема, та й сп╕лкуватися нам так буде зручн╕ше й в╕льн╕ше. Тож с╕дайте, будь ласка.

Серг╕й озирнувся й зрозум╕в, що д╕йсно не пом╕тив, що зайшовши до господи, так ╕ стояв б╕ля столу, в той час, як вс╕ ╕нш╕ гост╕ сид╕ли, що виглядало досить кумедно.

- Д╕йсно, - посм╕хнувся Серг╕й, - стою тут, неначе викладач перед учнями, хоча викладач╕ тут зовс╕м ╕нш╕, - кивнув в╕н у б╕к гостей. - Треба й правда прис╕сти, але т╕льки п╕сля вас, отче, - глянув в╕н у б╕к Михайла Архиповича, який теж стояв поруч, - ╕ п╕сля Оксани, - додав, подивившись на д╕вчину, що теж, роздавши каву, стояла б╕ля столу й слухала розмову.

Вс╕ разом розс╕лися за столом.