Вигнання в рай (СИ)

В колористичному план╕ це центральне м╕сце розпису буде також вид╕лене найб╕льш св╕тлою, чистою, прозорою, осяйною гаммою - кольор╕в сонцесяйно╖ ранково╖ травнево╖ заграви. Чим нижче ж опускатиметься погляд глядача в╕д цього центрального фокусу розпису, який в╕дразу ж буде приковувати увагу, тим похмур╕ш╕, темн╕ш╕, злов╕сн╕ш╕ тони будуть розпов╕дати про ту язичницьку криваву стежку людства до Голгофи - в композиц╕йному план╕ це будуть, в основному, сцени ╕з Старого Запов╕ту в╕д початку св╕тотворення й гр╕хопад╕ння людини аж до появи Христа, що символ╕зуватиме вселюдське сходження в╕д панування тваринних ╕нстинкт╕в до розум╕ння Божих запов╕дей; вище ж у св╕тлосяйн╕ших тонах будуть зображен╕ сцени з Нового Запов╕ту, д╕яння апостол╕в, ╓вхарист╕я, й тут же будуть сцени з давньоукра╖нсько╖ ╕стор╕╖ християн╕зац╕╖ - д╕яння княгин╕ Ольги, хрещення Укра╖ни-Рус╕ Володимиром...

╤ так буде кожного разу: як т╕льки в╕дв╕дувач буде входити до храму, його увагу мимов╕льно буде приковувати Воскрес╕ння Господн╓; дал╕ погляд буде повол╕ спускатися, неначе в пекло, в сутен╕юч╕ нетр╕ дохристиянського гр╕ховного шляху; а пот╕м знову, вже бажаючи розрадити й розв╕яти похмур╕ в╕дчуття, погляд буде повертатися до найсв╕тл╕шого Воскрес╕ння, вже на новому р╕вн╕, з новим в╕дчуттям радост╕ в╕д нового усв╕домлення велич╕ Благо╖ В╕ст╕...

Звичайно, це буде дещо незвичне, може нав╕ть трохи не канон╕чне виконання розпису, але ж головне - не рабське дотримання формальних норм, а духовний вплив на св╕дом╕сть людини, й отець Михайло, як н╕хто, повинен розум╕ти це, не повинне це викликати нерозум╕ння й з боку ново-в╕дроджено╖, неначе воскресло╖ з ╕сторичного небуття Укра╖нсько╖ Церкви - Ки╖вського Патр╕архату, Церкви, для яко╖ вже не повинно бути нар╕жним каменем достеменне дотримання формальних застиглих канон╕в великодержавного ╕мперського зал╕зобетонного духу, одним з головних завдань якого було зацементування р╕зноплем╕нност╕ загарбаних народ╕в в одну в╕рноп╕ддану масу, перетворення людини на слухняний гвинтик в ╕мперському великодержавному механ╕зм╕ для зручност╕ св╕тських властей, яким ╕ слугувала ╕мперська церква, перетворившись в один ╕з ╕нститут╕в т╕╓╖ ж само╖ св╕тсько╖ влади.

Для Укра╖нсько╖ ж Церкви завдання зовн╕шнього насильницького згуртування людей в одну сп╕льноту за допомогою незрушних зал╕зобетонних норм канону не ма╓ вже жодного значення, адже в╕льний укра╖нський народ в сво╖й власн╕й незалежн╕й держав╕ не потребу╓ жодних зовн╕шн╕х спонук для об"╓днання, бо ж в╕н уже й так само-згуртований внутр╕шньою глибинною ╓дн╕стю укра╖нського духу, дарованого нам самим Богом, тобто божественною ╓дн╕стю, яка вже сама й породжу╓, як вияв ц╕╓╖ божественно╖ ╓дност╕, незалежну Укра╖нську Церкву, для яко╖ головне - духовний розкв╕т кожно╖ людини, як умова загального духовного розкв╕ту всього народу. Саме цьому й слугуватиме розпис храму, задуманий Серг╕╓м: це буде жива, нагальна, дох╕длива розпов╕дь про важкий шлях людства в╕д гр╕хопад╕ння до воскрес╕ння, захопливий, проникливий заклик до кожного позбутися гр╕х╕в, покаятися ╕ - воскреснути разом з ╤сусом Христом!

7.

Взагал╕ то, Серг╕╓в╕ була притаманна звичка, поринувши з головою в захопливу працю, забувати про ╖жу й сон. Але зараз, як на диво, не зважаючи на те, що захоплений роботою в╕н був як н╕коли, пропрацювавши п╕сля зустр╕ч╕ з Оксаною буквально пару годин, Серг╕й вир╕шив п╕дкр╕пити сво╖ сили - погамована ще зранку кухлем молока з куснем хл╕ба плоть нагадала про сво╖ потреби в ╖ж╕ досить в╕дчутно. Але захоплений творч╕стю Серг╕й все ж таки в╕дтягував вимушену перерву на сн╕данок як т╕льки м╕г - аж поки, з категоричною вимогою йти сн╕дати, до храму не зайшла баба Горпина, ╖╖ нев╕дпорному натиску в╕н не в змоз╕ був довго опиратися, та й чесно кажучи, ╖сти хот╕лося по-зв╕рячому. То ж не примусивши довго себе вмовляти, Серг╕й п╕шов до Горпини Степан╕вни ╕ в╕ддав належне стравам, що вже чекали на стол╕.

- Просто неймов╕рно, - в╕дхилившись на спинку ст╕льця й допиваючи на завершення сн╕данку другий кухоль молока, промовив Серг╕й, - моя природа тут у вас наче налаштову╓ться в╕дпов╕дно до загально╖ природи живих ╕стот: ран╕ше я м╕г, забувши про сон вноч╕, заснути п╕д самий ранок ╕ прокинутися майже ввечер╕, м╕г, захопившись роботою, по дек╕лька д╕б майже не спати й не ╖сти, а тепер л╕г спати вчора майже з настанням темряви, встав сьогодн╕ з постел╕ разом з сонцем, на╖даюсь по саме н╕куди, хоча робота захоплю╓ мене ╕ да╓ться мен╕ як н╕коли - робота п╕дганя╓ мене як н╕коли, а я, бачите, витрачаю час на те, щоб смачно попо╖сти та солодко поспати.