ттт-у з
було б якось, той... якось це інакше. Так мені здаєтьсяч.. Дянядто вона гяряча... дикя гд]\/ттттпАитія, Ар
Сніжинка. Ви каєтесь? ' «
К о р н і й. Я не каюсь. Ні... Що ж? Тутдві сили... стук нулись... Так мені здається... Каятись нема чого. Лесикї
лучче... Тільки все-таки... той... все-таки... якось це не так. Я знаю, вона пішла до Мулена.
Сніжинка. Ви ревнуєте? Ха-ха-ха! Ну, розуміється, до Мулена, а ви думали куди? А потім піде до другого. А ви мали її за таку святу? О, такі швидше котяться. Святість — найслабша перепона, вона занадто напружена, мій бідний Медведю! Святість легше всього рветься... Ха-ха-ха! О, бідний, покинутий муж сидить, сумує, коли-хає дитинку й гіркі сльози ллє. Бідний, бідний! Ні, я певна, що ви повісилися б, якби Лесик помер. Правда?
К орній. Тут, Сніжинко, мало смішного. Тут, бачите... Не вмію я вам сказати... тут...
Сніжинка (,
К орній. Е, все можна говорити. Тут, Сніжинко, не те. Тут...
Сніжинка. Ні, тут тільки «те»! Артист є жрець, артист — весь краса повинен бути, весь! Пелюшки, горщечки, колиски — це не його справа! Двом богам не служать! Хто хоче бути великим артистом, той не повинен бруднити себе. Ну що з того, що помре ваш Лесик? Будемо говорити, нарешті, прямо. Що з того? Ну, не стане на світі „міяса, яке кричить, робить неестетичні штуки і... і в'яже людей. А замість тФ'и ви стШ5т(Гвільшш, лег-
Так-так, Медведю, гарний і бідний! Краса вічна. Ну, подумайте самі об’єктивно, холодно: не правду я кажу?
К орній. А, маєш. «Подумайте». Та хіба тільки треба «подумать», щоб усе добре було? А тут
Сніжинка
К орній. А-а, все можна сказати, все... Та що з того? Може, й так. Тільки ви все-таки... не так. Що таке краса? Що таке людське? А... все можна сказати. Все, Сніжинко, можна сказати... Так-так. А що я не дав нічого, то правда, е-е, правда... Але дам, Сніжинко, дам!
Сніжинка. Не дасте.
К о р н і й
Сніжинка. Не дасте.
Підскакує гарсон:
— Месьє?
Корній
Сніжинка. Може, не треба, Медведю?
Корній. Не треба? Ні, давайте... Треба.
Сніжинка. О-ля! Так вам і дозволять!
Корній. N6, маєш! Хто мені не дозволить?
Сніжинка. «Священний очагсім’ї», пелюшки, Мед^. ведю!
Корній. Ні, цього не буде... Це мусить якось інакше. От хай все це якось... той... І вже інакше... Так неможливо. А, ні, так уже далі неможливо! Або хай вона теж заробля, або десь Лесика дати... Я не знаю, а, Боже, я нічого не знаю ще, як там, але так неможливо далі. От і вже. (З
Сніжинка
Si voulez de l’amour,
Dépêchez vous toujours.
Ні, Медведю, нічого ви не дасте. Малюйте пелюшки, єдине вам зосталось; товстенькі буржуазки будуть купувати й вішати над колисками своїх товстеньких бебе!.. Ха-ха-ха! Закиньте вічне, воно не має ніякого відношення до буржу-азок. Зате матимете батистові пелюшки для Лесика. Ну, наливайте, вип’ємо за батистові пелюшки! Ха-ха-ха!
К орній. Ні, за вічне... Сніжинко.
Сніжинка. Ну, а признайтеся, болить серце за кігтями Пантери? Га? Признайтеся.