Мігуелес.А ви звідки знаєте, що ні одного поцілунку? Хіба вони не разом живуть?
Штіф. О, ні! Він казав, що вона чогось жде. Взагалі, я вам скажу, мої панове, це надзвичайно пікантна історія. Як розказував мені Мулен, це щось екстравагантне.
Це любов якоїсь дикунки. Вона то обіцяє йому неземні jftiara, то сміється з його; то рветься, то сидить як камінь. Потім схоплюється, велить везти себе в шантани, регочеться, робить скандали. Але це... о, в цьому і є трагедія нашого Мулена, це його найбільш притягає до неї! Ха-ха-ха! Ох, натягне вона великого носа старому Муле-ну. Але ж я буду радий. Ого!
Мігуелес стріпується й одходить до свого столика.
JI е м о н ь є. Через що ж Мулен вам все це розказував?
Штіф. О, ми з ним близькі приятелі! Мій добрий Мулен... О! Ще як він був простим репортером, ми з ним зналися.
Сафо. Ах, я хотіла б ще раз побачити цю дикунку! Вона дуже гарна! Правда, старенький! Ти б у неї закохався!
Кардинал. Досить з мене і цивілізованої. Я вже...
Входить Корній, похмурий. Озирається, ніби кого шукає, киває
всім головою, роздягається й сідає окремо за передній столик.
К о р н і й
Мігуелес. Ні, не було. Вона має зараз прийти.
К о р н і й. Ага... Дякую...
Штіф
Мігуелес. Я з Салоном нічого спільного не маю! Хапуги й чиновники! їм би виставку свинячих окороків робити, а не мистецтва. Товстопузі буржуа!
Штіф. Ха-ха-ха!
Кардинал. А вашу, Блек, роботу візьмуть?
Блек. Сподіваюсь.
Кардинал. Чудесні люди. Знавці мистецтва.
Штіф і Сафо сміються.
Мігуелес. А ти не підмазував Сербена? Ні?
Блек
Мігуелес
Блек. На цей раз для мене чудесні.
Мімі ввесь час обережно, але неодступно, ніжно кокетуючи, зачіпала Лемоньє, часом щось шепочучи.
JI е м о н ь є
Мімі
Сафо. Ти куди?
Мімі
Лемоньє, оглядаючись, ні на кого не дивиться.
Кардинал
Лемоньє
С а ф о. Ну й Мімі! Ах, каналія, як вона вміє це робити! О ви, мужчини! От уже й утішився... Na!
Кардинал. Дитинко! Він артист. Всяка краса йому близька й утішна.
Штіф. Ха-ха-ха. О, ця потішить!
Входять Сніжинка і Я неон.
Сніжинка
Si voulez de l’amour,.
Dépêchez vous toujours.
O-la-la la-la la-la-la17.
A, святійший Кардинале! Ви вже на своєму місці з прекрасною Сафо? Servus! Сеньйор і сер також?
За нею Янсон з люлькою в зубах.
Кардинал. Сьогодні наша братська обитель буде пустувати. Наші орли полетіли на бал «незалежних новаторів». Hélas2!
Сніжинка. Ах, бал «незалежних новаторів», це — виставка неестетичної естетики й огидної краси? Фі, я їм руки не подам.
Янсон мовчки вклоняється й сідає біля Штіфа.
Б л е к
Сафо. О, я, я!
Кардинал. Поему нашої поетеси? О, який сюрприз! Ми слухаємо всіма вухами наших душ! На стіл! На стіл! Стіл для поетеси!
Блек. Заспокойтесь. Поетеса сьогодні хоче читати для вибраних. Хто хоче бути вибраним?
Кардинал, Сафо, Штіф. Я, я, я!
Блек. В такому разі приклоніть вуха душ ваших до нашого столика.
Кардинал. О, з великим раюванням! Я зарані переношусь в надземні сфери краси й поезії.
Тим часом Сніжинка підходить до Корнія, кладе йому руку на плече й тихо говорить:
— Добрий вечір, сумний Медведю!
Корній
Сніжинка. Ні, зараз оце...
Корній. Нічого... Що ж може бути нового.
Сніжинка. Як Лесику?
Корній. Сьогодні лучче... Далеко лучче. Не плаче... Жар менше... Лучче. Що лучче... то лучче, то правда. То правда...
Сніжинка. А про Риту нічого не знаєте?
К о р н і й. Ні, не знаю... Не знаю нічого. Не знаю..