Unknown

— Бертран часто ділився зі мною своїми міркуваннями про такий вірус, — тихо сказала Сієнна, — але я й подумати не могла, що він спробує створити його... ба більше, що ця спроба виявиться вдалою. Коли я отримала від нього листа й дізналася, що він накоїв, я була шокована. Я відчайдушно намагалася знайти його, щоб умовити знищити свій винахід. Але спізнилася.

— Стривай, — перервав її Ленґдон, до якого нарешті повернувся дар мови. — Якщо вірус зробить кожну людину на Землі безплідною, то нових поколінь уже не буде і рід людський почне вимирати... причому негайно.

— Правильно, — погодилася Сієнна тоненьким тремтячим голосочком. — Але вимирання не було метою Бертра- на — навпаки; саме тому він і створив вірус, який активізується безладно й навмання. Навіть попри те, що його «Інферно» проникнув до кожної ДНК людини й передаватиметься тепер від покоління до покоління, він «оживатиме» лише в певного відсотка людей. Іншими словами, тепер цей вірус носить кожен житель Землі, однак він призведе до стерильності лише серед частини населення, вибраної навмання.

— І якої ж... частини? — почув сам себе Ленґдон наче збоку, не вірячи навіть, що ставить таке запитання.

— Як ти вже знаєш, Бертран був зациклений на Чорній Смерті — чумі, яка без розбору винищила третину населення Європи. Він вірив, що Природа сама знає, як себе очищати. Коли Бертран зробив розрахунки стосовно безпліддя, то з ентузіазмом виявив, що рівень смертності від чуми один до трьох є начебто саме таким коефіцієнтом, що забезпечує початок відбраковування людського населення з контрольованою швидкістю.

«Який жах», — подумав Ленґдон.

— Чорна чума «прорідила стадо» й проклала шлях до Ренесансу, — сказала вона, — а Бертран створив свій «Інфер- но» — сучасний каталізатор глобального оновлення: це така собі трансгуманістична чорна чума; з тією різницею, що інфіковані не вмирають, а стають безплідними. Якщо припустити, що створений Бертраном вірус «прижився», то третина світового населення вже є стерильною... і залишиться стерильною назавжди. Ефект буде приблизно той самий, що й у рецесивного гена... який передається всім нащадкам, однак проявляється лише в небагатьох.

Сієнна говорила, а руки в неї тремтіли.

— У своєму листі Бертран гордо заявляв, що вважає «Ін- ферно» вельми елегантним і вкрай гуманним способом вирішення проблеми перенаселення. — Її очі знов заступили сльози, та вона швидко змахнула їх. — Порівняно з лихою згубністю чуми, з її вірулентністю — так, його підхід справді можна вважати умовно гуманним. Шпиталі не повнитимуться хворими й умирущими, на вулицях міст і сіл не буде гниючих трупів, люди, що вижили, не оплакуватимуть загиблих родичів. Просто люди припинять народжувати дітей. Тоді на нашій планеті почнеться стабільне зниження народжуваності, допоки крива зростання населення не перевернеться донизу й загальна кількість людей на Землі не зменшиться. — Сієнна на мить замовкла. — Результат буде набагато потужнішим, ніж у чуми, яка лише ненадовго скоротила нашу кількість, створивши тимчасову западину в графіку зростання народонаселення. А Бертран своїм «Ін- ферно» забезпечив довгостроковий засіб для вирішення цієї проблеми... трансгуманістичний спосіб її вирішення. Він був інженером-генетиком. І тому розв’язав завдання докорінно, на базовому рівні.

— Та це ж генетичний тероризм... — прошепотів Ленґдон. — Він змінює те, ким ми є, ким ми завжди були на фундаментальному рівні.

— Бертран дивився на це інакше. Він мріяв про те, щоб усунути цю фатальну ваду в еволюції людства... а саме те, що наш вид є надто плодючим. Ми є організмами, котрі, попри незрівнянний інтелект, схоже, нездатні контролювати свою кількість. І ніякі контрацепція, освіта чи державне стимулювання обмеження народжуваності тут не допоможуть. Хочемо ми чи ні, а люди й далі народжують дітей. Чи знаєш ти, що американське міністерство охорони здоров’я нещодавно заявило, що близько половини вагітностей у Сполучених Штатах є незапланованими? А в країнах третього світу ця цифра сягає сімдесяти відсотків!

Ленґдон уже бачив цю статистику раніше, однак тепер потроху розумів, що насправді означають ці цифри і які їх наслідки. Як біологічний вид людство схоже на кроликів, висаджених на один з островів Тихого океану, які неконт- рольовано розплодилися і знищили екосистему, а насамкінець вимерли самі.

«Бертран Цобріст «переконструював» наш вид... намагаючись врятувати нас... він перетворив нас на менш плодючу популяцію».

Ленґдон увібрав повні легені повітря й увіп’явся поглядом у Босфор, раптом відчувши, що під ногами в нього немає твердого ґрунту — як в отих човнів, що пливли вдалині. А тим часом сирени біля причалів завивали дедалі голосніше, і Ленґдон збагнув, що часу залишилося обмаль.