Unknown

Трехтиммирів – містечко на південь від Києва, яке Стефан Баторій в 1582 році надав козакам, рекомендуючи вибудувати там шпиталь для поранених, хворих та покалічених запоріжців.

 

Буде вже сорок та ще декілька років – Докладно невідомо, коли Іван Богун народився. Скоріше за все, близько 1610 року, і, виходить, в момент вибуху повстання Хмельницького, йому було близько 38 років. Це, принаймні, на 10 років більше, ніж бажає Сенкевич, який в "Вогнем та мечем" зробив з Богуна суперника Яна Сшетуського за руку Гелени.

 

Гєрмак – довгий верхній каптан з хутряним коміром, який в Речі Посполитій носили до початку XVII сторіччя, що означало, що в середині XVII сторіччя його ще могли носити козаки, не дуже вразливі на прояви шляхетської моди.

 

Бандура – український музичний інструмент, похідний, скоріш за все, від кобзи чи лютні. Класична 20- чи 24-струнна бандура вироблена з одного шматка дерева, верхня ж плита виконана з сосни чи смереки. Скоріше за все, бандура з'явилася вже в VI сторіччі нашої ери в Греції, а перша згадка про бандуристів в Україні походить з 80-х років XVI сторіччя. Всупереч тому, що можна було б вважати, спочатку бандура з'явилася на шляхетських дворах, а тільки потім зробилася популярною серед селян та козаків, випираючи значно старшу кобзу.

 

Тарас Вересай – представлена на аркушах цієї повісті постать молодого бандуриста Богуна є фікційною. Однак, описуючи його, мені хотілося віддати шану багатьом загонам українських піснярів, лірників та кобзарів ХІХ-ХХ сторіч, що мандрували по Україні, співаючи та складаючи пісні та думи. Багато з них жили в біді; в ХІХ сторіччі їх переслідувала влада та російська поліція, а в 30-х роках ХХ сторіччя сталінська Росія вимордувала в Україні дуже багато народних піснярів. Постать Тараса та його батька пов'язується з долею Остапа Вересая, що жив в ХІХ сторіччі, і який на старість повинен був тулятися по шляхах, бо зять-пияк викинув його з дому. На життя він заробляв тим, що грав людям на ярмарках та місцевих церковних святах. Вересай вірив, нібито пісні та думи послані людям Богом заради науки та перестороги.

За часів комунізму, в Україні навіть за посідання класичної бандури можна було потрапити до в'язниці. Кілька років тому, у Львові я зустрів українця, якого вивезли до Сибіру після вступу Червоної Армії до Західної України за те, що… вдома він мав козацький стрій, оскільки виступав в українському народному ансамблеві, що росіянам здалося дуже підозрюваним.

 

І тоді козак, бідний неборак… - фрагменти української думи "Фесько Ганджа Андибер".

 

І сказав Господь: хто не бере свого хреста і йде до мене, не є мене достойним… - фрагмент Євангелія від св.. Матфія (10:34).

 

- Послухайте, християни… хто вуха має! – Пророцтва, які проголошує Олесь, в XVII сторіччі не існували. Досить вільно їх можна пов'язати з прогнозами, що ходили по Україні під кінець XVIII та в початку ХІХ сторіч, ії приписують міфічному Вернигорі.

 

- Вмер цей добрий вождь наш, за яким не тільки ми, спільники його і підручні… - промова Пилипа, це фрагменти автентичної мови, проголошеної Самійлом Зоркою над труною Богдана Хмельницького під час похорону гетьмана 3 вересня 1657 року в Суботові. Ця мова, признаймо, тепер здається дещо серміжною, навіть якщо спів ставити її зі звиклими придворними польськими панегіриками чи з епітафією Станіслава Стадницького, але ж не будемо вимагати дужо від запорізьких козаків, що закінчували колегії на Диких Полях.

 

- Злодії подольські! Сучі сини! Сайдаки татарські… - В лайці Богуна я використав автентичні образи, включені в листі, який в другій половині XVII сторіччя козаки Івана Сірка послали турецькому султанові (sic!) перед початком виправи, ціллю якої був грабіж татарських та турецьких міст в Криму, а заразом – наруга над багатьом турчанками та татарками. Лист цей звучав наступним чином¹³⁰: