Unknown

- Ну що, курвини сини, чули?! – буркнув Сірко, не випускаючи з вуст цибуха добутої у ворога люльки. – Угода укладена!

Козаки Богуна схопилися на ноги.

- То ми вже є шляхта, панове-браття! – скрикнув Криса.

- Ну а я тепер ясновельможний пан!

- А я – ясно освічений!

- Дурень! Ти все життя хлопом будеш!

- А ну цілуй руки! – Криса протягнув до Сірка обидві руки, прикрашені чотирма шляхетськими перснями: Кошцєшою, Равічем, Наленчем та Правдзіцем. – Цілуй панські рук!

- Пилипе! Давай-но гетьманську чару! Є оказія до горілки засісти!

- Персні коронні, шляхетські! – закричав Криса, відриваючи ві пояса жменю шляхетських печаток. – За шостака, за орта, за тимфа віддам! Гей, панове шляхта запорізька, купуйте, бо хто персня га пальці, той є хамом, не достойним лицарської честі плебеєм! І такому тільки чеканом в зуби!

Козаки кинулися до Криси і почали виривати персні один у одного, оглядати їх, передавати з рук до рук.

- Оцей! – рикнув Сірко. – Цей мій буде! Тут є три списи, значить – рід лицарський! Скільки хочеш?

- Та що там довго гадати! Давай тимфа!

- Тю на тебе? За що тимфа? Як то так? Чому так дорого?

- Бо ти є хлоп, а це герб достойний. Занадто добрий на твої хамські руки!

- О, дивіться-но, які тут на перснях бестії! – здивувався молодий козачок. – Дракони, лебеді, чорти якісь. А тут, що я бачу – граблі?!

- Як то, граблі? Значить, то є хлопський перстень, а не шляхетський! Гей, Сірко, хаме, оцей буде для тебе добрий, чубарику!

- А ти що береш?

- Оцей, з лілією!

- Хо, відразу ж видно, що то перстень дівки гулящої! Лілія! Теж мені!

- Ги, дивіться-но, сарацина голова!

- А тут куревська пизда…

- Де пизда, а ну покажи!

- То не пизда! – пояснив Криса. – То є жіноча хустка. Значить, Наленч.

- Еее, то значить, той герб є для бабів добрий!

- А це що за герб, Криса? Як він зоветься?

- Ну і як? Три хери…

- Ха! Ото мені брат! Підходящий перстень. По ньому відразу видно, що ти, пан на всю харю! І чоловік, як видно, на всю мотню! То і звучати буде: Матвій голитьба гербу Три Хери!

- Та які хери, дурню! То ж соснові гілки! А герб зветься: Годзємба.

- А мені давай зі срібною стрілою!

- За нього заплатиш два шостака!

- Як то? Чому так?

- Бо то герб знаменитий. Савроматський і вандальський.

- Звідки відаєш?

- Бо на нім знаки, як на дніпровських курганах, невіглас. Це значить польські савромати їх там залишили!

- Дивіться, брати! Діва на ведмедеві! Давай, Криса!

Не минуло багато часу, як всі персні з пояса Криси зникли. Молодці добре запаслися ними. Деякі, більш заможні, взяли по два, по три. І відразу ж посварилися, вимінювалися, бились та видирали собі найбільш знамениті печатки.

- Милостиві панове! – скомандував Сірко. – А тепер до палянки! Вип'ємо за нашу нобілітацію!

- А я з тобою не п'ю! – заявив Криса.

- А це ж чому?

- Бо ти хам, а я – шляхтич. І герб в мене більш цінний. Дивись, три чортячі голови гравіровані! А в тебе що? Стіг з села! Та на погибель з таким гербом! Старим бабам на сміх!

- Ах ти ж, курвин сину! Почекай но!

А потім все пішло навіть дуже швидко. В півтемряві блиснули запорізькі шаблі, і так відбувся перший поєдинок шляхетно "уродзоних" козаків.

 

 

 

РОЗДІЛ VІ

INITIASCALAMITATISREGNI

 

Покаяння Його Милості Даніеля Чаплинського, чигиринського підстарости Що означає I.C.R., або ж, чому це є початком нещасть Королівства Польського і Великого Князівства Литовського Похорон Тараса Нобілітація post mortem Помста диявола Барановського Присяга Богуна

 

Даніель Чаплинський, поручник національної панцерної хоругви, а чотири роки тому - чигиринський підстароста з милості ясноосвіченого Олександра Конєцпольського, ніс хрест вже чотири роки… З тієї миті, коли вигнав з хутора в Суботові Богдана Хмельницького, коли наказав своїм татарам майже до смерті побити Тимофія, коли, в кінці кінців, оскаржив старого козака в зраді і відібрав у нього Гелену.