Unknown

– Звичайно, Самаель. – Чоловік, що летів за ним ствердно кивнув і попрямував до відьом.

Самаель дивився на те, що відбувається внизу. Вогонь, кров, пісок – все змішалося воєдино.

– Прийшов час закінчувати цей цирк. Хемах, не хочеш розім'ятися?

– Тільки й чекаю, володарю.

Хемам, ангел, що складався з червоного і чорного вогню, відокремився від своїх соратників. Навколо нього запалало повітря різними формами і полетіло до землі, на Меридіан.

#

– Сіцилія не така сильна, як ти говорила, – сказала Мері, коли побачила, як та падає на землю. – Треба допомогти їй.

– Що це? – Діана вказала на щось летить прямо на них.

– От чорт! Саріїл!

Блакитне світіння навколо відьом стало яскравіше, створивши захисне поле, коли ангел торкнувся краю цього поля, стався потужний вибух, зруйнувавший дах, на якому стояли відьми.

#

Ден підняв Сіцилію, і закинув її тіло собі на плече. Вампірська кров у ньому кипіла. Заради Калдера він не може здатися. Він повинен допомогти Сицилії. Меридіану. Алексі. Всім.

Він побіг до воріт Меридіана, відкидаючи всіх атакуючих його тварюк. Клуби вогню падали з неба. Відчуваючи їх наближення, Даніель намагався оминати ті місця, в яких вони, ймовірно, приземляться.

Але все було не так просто. Основний вогонь летів до Меридіану.

Він пробіг повз тіла величезних вартових, які лежали на піску, обгризені різними тваринами та зупинився біля майже згорілого тіла Альфреда. Той схопив його за ногу.

– Врятуй... Меридіан... – сказав він і закрив очі.

«Навряд чи це можливо», – подумав Ден.

#

Прокинувшись на нижніх поверхах ігрової зали, Діана озирнулася. Вона не до кінця зрозуміла, що сталося, але вже точно щось недобре.

Мері поруч не було.

Зверху на неї дивився Сарііл.

– Тобі прийшов кінець, відьмо, – сказав древній ангел.

Діана важко зітхнула і зламала один з амулетів на шиї. Він спалахнув і заповнив яскравим світлом все навколо, а коли розсіявся, відьми вже там не було.

Ангел плеснув у долоні і всі будівлі в Меридіані одночасно вибухнули, зрівнявшись з землею.

У ворота зруйнованого містечка вбіг Даніель з Сицилією на плечі. За ними з'явилися Ль'от, Леттерхаус і Ченг.

– Це всі, хто вижив? – Запитав містер Леттерхаус. – Здається, нам пора відступати, панове.

- Згоден, – відповів Ль'от. – тільки куди?

З-за руїн вийшла заплакана Мері.

– Йдемо за мною, – сказала вона.

Вони обійшли зруйновані будівлі і побачили Діану і Раматта з величезною валізою.

– Це всі? – Запитала Діана. – А Альфред?

Ден заперечно помахав головою.

Діана опустила погляд до землі і сумно промовила:

– Гаразд. Необхідно рятуватися. Помирати тут нерозумно.

Вона кинула на пісок якусь маленьку пляшечку і під їх ногами відкрилася воронка.

Діана негайно стрибнула туди. За нею Мері. Потім Раматт, а за ним усі інші покинули найвеселіше місце в напівзруйнованому Лімбі.

#

– Ну, нарешті. – Спокійним, як завжди, тоном сказав Олівій. – Я вже думав, ти ніколи цього не зробиш.

У двір в'їхали два поліцейських автомобілі.

З балкона одного з будинків двору, в якому Алексіос заточив Олівія закричала якась старенька:

– Забирайтеся по домівках! Розвели тут галас. Ось поліція зараз вам влаштує!

Олівій стиснув руку в кулак, після чого одну з поліцейських машин здавило в великий кривавий клубок металу і з великою силою врізало в балкон, на якому стояла сварлива бабця.

Алексі клацнув пальцями і другу поліцейську машину відкинуло на Моро.

Архіронадіїл відбив летівший у найманця автомобіль.

– Моро, що відбувається? – Запитав Курд. – Чому цей пернатий тебе прикрив?

– Тому що ми – напарники, – відповів ангел. – Великий Харахті прийшов, а разом з ним і наша влада!

У цей момент Дубаку звернув шию собаці і жбурнув її в Олівія. Архангел легко відмахнувся від атаки, стиснув одну руку в кулак і ланцюги Дубаку зібралися в клубок. Він змахнув другою рукою і генерал давнини звалився на землю, придавлений своєю ж зброєю. Моро підійшов і почав своїм мечем рубати ланки ланцюгів біля самої основи.

– Чортове прокляття! – Едана прокинулася.

– Залиш його в спокої! – гукнув Маджид, і направив полум'я в Моро.

Найманка метнула ніж в ногу генерала давнини. Скрикнувши від болю, той впав на одне коліно. Моро підійшов до нього і замахнувся мечем для удару.

У цей час поруч з ними спалахнуло яскраве світло.

Сіцилія вдарила блискавкою найманця і відкинула його в сторону.

Алексі обрушив один з бетонних стовпів на Едану.

Моро впав під ноги Курда.

– Допоможи, – кашляючи попросив він вікінга.

Той дивився на лежачого напарника з презирством.

– Як ти міг зрадити братство? Ти зганьбив Орден.

– Скоро... - Моро кашляв. – Не буде ніякого Ордену... Харахті вільний і ми знищимо все...

– Лише з поваги до колишніх великих битв я не вб'ю тебе сьогодні. Найманцям Ордена

Наглядачів тут більше нічого робити.

Курд зібрався йти, але з-під землі вирвався високий стовп смарагдового світла. З нього вилітали і виходили істоти, звільнені з Лімба.

З різних боків почулися вибухи. На мить небо засяяло смарагдовим світлом.