tmp0

Наймолодша з галицьких столиць — Львів згадуєть ся вперше в 1250-х рр.: лїтописець, описуючи страшну пожежу Холма, каже, що луну було видко зі Львова. Після того він згадуєть ся іще тільки два рази в лїтописи, без всяких близших пояснень ⁵⁸). Правдоподібно, Данило збудував тут город, назвавши його Львовом на честь свого сина Льва, з нагоди його — не уродин, бо тодї Данило ще не розпоряджав Галичиною, але може постригів, що могли відбути ся в 30-х рр. XIII в. Положений в близькім сусїдстві Звенигорода, він скоро переймає його значіннє, як важний оборонний і торговельний пункт на великім шляху на захід. Його оборонне значіннє видко з того, що коли Бурундай сказав знищити фортифікації головнїйших твердинь Галицько-волинської держави (1259), „розметано” тодї й львівський замок. Судячи по вище згаданому оповіданню лїтописи, як у Львові бачили луну холмського огня, очевидно, що сей Данилів Львів стояв на одній з північних гір, що тут виступають цїлим рядом над побужською низиною, „полями белзькими”, як зве їх лїтопись. Але на котрій горі стояв саме Львів, сього не можна на певно сказати; одна з них — на схід від Високого замку, звала ся в XVI в. „Львиною горою”, і се давало повід до здогадів, що тут стояв руський Львів XIII в., але се не більше як здогад. На горі Високого замку знайшли ся слїди і дуже старого житя (з неолїтичних часів — знарядя з каменя, з рога, оброблені кли і т. и. ⁵⁹), і з руських часів (енколпіони), так що ся гора безперечно входила в круг львівських осад XIII-XIV вв. З другого боку дуже численні руські церкви, що істнують досї або істнували давнїйше на теп. Жовківськім, на західнїм краю гір, вказують, що тут розвивало ся міське житє давнїйше. Слїдів будовель з староруських часів у Львові досї не викрито певних нїяких, а й взагалї слїди староруського житя й культури, які зібрані до тепер — дуже бідні. Се треба пояснити досить коротким часом, який дїлить початок якогось важнїйшого значіння Львова від часів його винародовлення, а також і тим, що пізнїйше інтензивне житє знищило тут останки з руських часів ⁶⁰).

Примітки

¹) Див. вище с. 312-3.

²) Лїтературу історичної ґеоґрафії Галичини див. в прим. 9.

³) „Иде Лестько на Льва и взя у него городъ Переворескъ” — Іпат. с. 582, пор. с. 586.

⁴) Volum, legum II. 267: dzierzawy Krzeszowska i Zamechska w ziemiach Ruskich, bądż też y w woiewodztwie Bełskim leżące; останнїй додаток про Белзьке воєводство, зроблено тільки „на всякий випадок”, бо Замхівське староство все зачисляєть ся до Перемишльської землї — див. поборові реєстри Перемишльської землї XVI в. в żrόdła dziejowe XVIII. I с. 139 і 24. Тут бачимо й склад сих волостей (для Замхівської див. також Жерела до іст. України-Руси т. II). Осади: Гута Крешівська і Майдан Княжпільський показують, що границї Крешівської волости займали правий (північний) берег Танви.

⁵) Akta grodz, і ziem. XIII с. 431 (вичислені села Лежайської королївщини), про Соколів — Baliński і Lipiński Starożytna Polska II с. 81. Пор. реєстри в XVIII т. ч. l żrόdła dziejowe, sub vocibus.

⁶) Грамота 1356 р.: oppidum Rzeschoviense cum suo toto districtu in terra Russiae situm, secundum quod antiquitus per serenissimos duces Russiae extitit limitatum — videlicet а villa Dombrowa, que ad terram Sandomiriensem noscitur adiacere, et ex alia parte protendentibus graniciis usque ad villam Lanzaysko limitibus terrae Iaroslaviensis confinan(tibns)., item a dextris versus Russiam descendendo usque ad limites castri Czudec — Codex diplomaticus Poloniae I c. 204. Грамота 1358 р.: villa nostra vulgariter dicta Rogi in terra Russiae prope Crosno sita in fluvio Lubatowa — Codex Małopolski III ч. 721.

⁷) Моровля — villam super fluvim Mrowa in districtu Sandomiriensi... nomen ville Mrova imponendo, Kodeks. Malop. III с. 697, Домброва — в грамотї 1358 р., як вище.

⁸) І с. 533, про се див. прим. 9.

⁹) В актах XV в. вичисляють ся такі села Сяніцького повіта на захід від Вислока: Бзянка, Вислок, Вороблик, Лежани, Любатівка, Посада Верхня і Нижня, Роги, Торговиска — див. Akta grodz, і ziem. т. XVI, показчик sub voce: Sanok districtus.

¹⁰) Грамота Болеслава кн. краківського в 1277 р., Kodeks Małopolski I ч. 93, тут фіґурує Фриштак, Добрехів, Гольцова, Зеленчина воля, Городиско, Завадка, Глиник, Висока й ин. в колїнї Вислока, Ясло, Лайще, Лубно, Копитова, Бібрка й ин. в порічю Яселки. Ясел фіґурує і в старшій грамотї тогож Болеслава з 1262 p. (ib. ч. 60), звістній в тих же потвердженнях з XVI-XVII в. (З потверджень тих найстарше 1360 р., але ми не маємо й його в ориґіналї. Тим часом декотрі з названих тут сїл виступають в 1348-1354 як королївські, нпр. Kodeks Małopolski III ч. 687 і 707 — Копитова, Лубно, Лайще).