Повне зібрання короткої прози. Том 2

Філіп К. Дік Повне зібрання короткої прози Том 2

Про автора

Філіп К. Дік /1928-1982/ — культовий американський письменник-фантаст, філософ і візіонер, творчий доробок якого надзвичайно вплинув, і досі продовжує впливати, на всю світову фантастичну та довколафантастичну літературу й кіно. Однією з найважливіших тем у творчості Філіпа Діка, до якої постійно повертається письменник, є з’ясування того, наскільки реальною є наша реальність та наскільки реальними є, власне, ми самі. А ще — химерні паралельні світи і часові петлі, штучні створіння, які вивільнилися з-під влади своїх творців, щоб перебрати на себе всю повноту влади над світом, включно зі своїми творцями та їхніми нащадками, а ще — чудернацькі істоти й організації, що у вирі буденності таємно займаються своїми химерними справами, космічні подорожі й міжгалактичні війни, контакти з представниками інших цивілізацій, з якими не завжди вдається знайти спільну мову, тоталітарні уряди і мега-корпорацїї, що контролюють простір і час, і знову така схожа на нашу, але все ж невловимо відмінна реальність, в яку несподівано провалюється головний герой, що насправді ніколи не прагнув усіх цих дивовиж, а хотів лише спокійного щасливого життя, як і ми з вами...

Здається, скриня, з якої Філіп Дік діставав свої приголомшливі ідеї та концепції, ніколи не порожніла, принаймні до 1982 року, коли він пішов із життя, не доживши лише кілька місяців до першої екранізації свого роману «Чи сняться андроїдам електровівці», яка зробила його знаменитим. Творчий спадок Філіпа Діка налічує майже п’ять десятків романів і понад сотню оповідань.

Цим повним зібранням короткої прози ми віддаємо шану непересічній особистості Філіпа Діка й тому впливу, який його творчість справила на всю сучасну фантастику і, певною мірою, літературу загалом. Без Філіпа Діка багато речей були б дещо інакшими, ніж ті, якими ми їх знаємо сьогодні, тож радіймо, що принаймні у нашій з вами реальності існував письменник, філософ, есеїст і візіонер — Філіп Кіндред Дік.

Космічні браконьєри

— Що це за корабель? — запитав капітан Шер, уважно вдивляючись в екран відеомодуля й не відриваючи рук від панелі керування.

Нельсон, навігатор, зиркнув через його плече на екран.

— Хвилинку, — він повернув контрольну камеру і сфотографував зображення. Фото ковзнуло у приймач пневматичного зв’язку й полетіло в штурманський відсік. — Спокійно, капітане. За мить отримаємо відповідь від Барнза.

— Що вони тут роблять? Чого їм тут треба? Їм же напевно відомо, що заходити в систему Сиріуса заборонено.

— Зверніть увагу на опуклі боки, — Нельсон провів пальцем по екрану. — Це вантажник. Бачите, який округлий? Це транспортник, жодних сумнівів.

— А гляньте ще ось на це. — Шер підкрутив збільшувач. Зображення чужого корабля виросло, заповнивши весь екран. — Бачите ряд виступів?

— То й що?

— Це важкі гармати. Притоплені, з далеким радіусом дії. Так, це транспортник, але озброєний.

— Пірати, мабуть.

— Можливо. — Шер бавився кулькою мікрофона внутрішнього зв’язку. — Щось підказує мені, що слід зв’язатися із Террою.

— Для чого?

— Це може бути розвідник.

Очі Нельсона зблиснули.

— Думаєте, вони нас сканують? Але якщо у них є ще кораблі, то чому наші радари їх не засікли?

— Ймовірно, вони перебувають за межами досяжності.

— Тобто далі ніж два світлові роки? Я підкрутив радари на максимум, а це найкращі радари на сьогодні.

З лотка пневматичного зв’язку вилетів футляр з повідомленням і покотився по столу. Шер упіймав його, витягнув аркуш паперу, розгорнув, хутко проглянув і передав Нельсону.

— Ви теж подивіться.

Корабель був адгаранський, першокласний новітній транспортник. Барнз від руки дописав уточнення: «На цьому серійному типі адгаранських вантажних суден немає озброєння. Схоже, гармати встановлено додатково, це нестандартна комплектація».

— Отже, це не наживка, — пробурмотів Шер. — Цей варіант можна виключити. А що нам відомо про Адгару? З якого дива адгаранський корабель вторгається у систему Сиріуса? Терра вже давно закрила цей сектор. Вони мають знати, що тут заборонено торгувати.

— Про адгаранців узагалі мало що відомо. Тільки те, що вони брали участь у Всегалактичній торговій конференції.

— А до якої раси вони належать?

— Арахніди, що типово для цього регіону. Походять з великого мерзимського кореня, різновид мерзимського прототипу. Мало з ким підтримують контакти. Мають складну суспільну структуру, досить жорсткі правила поведінки індивідів. Їм притаманний вроджений суспільний інстинкт.

— Тобто вони комахи?

— У певному сенсі. В тому ж, в якому нас можна вважати лемурами.

Шер знову підійшов до відеомодуля, зменшив зображення і зосереджено дивився в екран. Радар автоматично відстежував адгаранський корабель, не випускаючи його з поля зору.