ef8e164b9ddb4e6382d512bdeac55396

потрапила рекрутингова брошура Старших Братів. Жінки, які долучалися до

їхніх лав, майже зрівнювалися в правах із чоловіками. Там вона вперше

прочитала й про лабораторії доктора Зорга. Учитель самого Язика Двобога

відкривав наукові станції не тільки в країні Старших Братів, а й на приєднаних

територіях. Там займалися найсучаснішими дослідженнями: від конструювання

зброї до біологічного та кібернетичного вдосконалення людини.

Ма почала збирати інформацію. Про внутрішні порядки на станціях Зорга

було дуже мало відомостей. Шепотіли, що там проводили експерименти над

військовополоненими, мирними та навіть дітьми, якщо вони являли особливий

науковий інтерес. Чутки здавалися жахливими, Ма в них не вірила, але її

зацікавив особливий режим роботи станцій. Там могли працювати й жінки-науковиці.

За кілька днів Ма заповнила анкету кандидата до Старших Братів.

Чиновник, який прийняв заяву, поставив жирні хрестики проти її кваліфікації та

репродуктивної оцінки: аналізи підтвердили, що вона безплідна, а тести — що

має відповідні знання. Вона підходила. Але їй знову не пощастило. Зорг помер

того ж дня, коли вона здала документи, — підірвався у власній лабораторії. Це

відразу назвали терористичною атакою, щоправда, нападників так і не знайшли.

Батько Ма кілька місяців лягав спати в костюмі: боявся, що по нього прийдуть.

У ті дні винним міг бути названий хто завгодно. Наукові станції чекали на

спадкоємця. Подейкували, що ним має стати якийсь неймовірно талановитий

учень Зорга, а допоки набір рекрутів призупинили. Ма була в розпачі. Вона

вирішила, що це кінець, а помирати треба з музикою. Їй набридло боятися.

Злість узяла гору. Ма вдягнула найкраще плаття, зробила яскравий макіяж і

пішла в район, де зазвичай відпочивали Старші Брати. Вона розраховувала, що її

як мінімум арештують, і тоді бодай хтось згадає про її існування. Дивно, але про

інші загрози вона не подумала.

Патруль зупинив її на вулиці Чекістів. Їм усім було не більше двадцяти.

Ма відчула руку на своєму стегні, гаряче дихання біля вуха, брудні слова, більшості з яких вона майже не розуміла. Ма не встигла навіть злякатися. Поряд

пролунав командний голос, наказав зупинитися. Чоловік мав нашивки кула й

огидний шрам через усе обличчя. Патруль виструнчився і віддав шану Двобогу.

Незнайомець ледь нахилив голову й дочекався, поки вони зникнуть за рогом.

— Марко Дорош, єзбаши шостого полку, нехай славиться велич Двобога,

— представився чоловік і простягнув їй руку.

Потім вона думала, чим же він її привабив, і зрештою знайшла відповідь

— дивним поєднанням беззастережної віри у Двобога та людяності. Він наче не

бачив моря крові, у якому потопала країна Старших Братів. «Усе це заради

майбутнього», — казав він. І на кожному кроці намагався скоротити кількість

жертв. Військовополонені, які потрапили під його опіку, вважалися врятованими.

Саме тому, як здогадалася Ма, у свої сорок він був лише командиром сотні.

Проте він мав великі сподівання на майбутнє. Якось у ліжку, у момент, коли

чоловіки особливо вразливі, а жінки не проти поговорити, він зізнався, що

попросився до Кіммерику. Номінально на той момент півострів був окупованим, проте залишки опору не здавалися. Щодня там гинули люди. Розумні Старші

Брати обирали служити ближче до столиці. Але й вона, і Марко Дорош знали, що будують кар’єру та швидко рухаються Колом Двобога лише ті, хто обирає

ризик. Крім того, Марко Дорош почув, що тутешню станцію очолив якийсь

неймовірний науковець ― доктор Мамай. Дехто навіть називав його новим

пророком Двобога. І Дороша пообіцяли взяти його особистим охоронцем.

— Уявляєш, яка удача?

— Так, — погодилася Ма й ніжно провела пальцем по огидному шрамові

на обличчі чоловіка.

Ма вже достатньо знала про Старших Братів, щоб ухопитися за шанс.

Родини офіцерів могли супроводжувати їх на нове місце служби. У Кіммерику

вона змогла б працювати в лабораторії. Тиждень пішов на збір документів, але

зрештою їм дозволили одружитися. Ма не замислювалася, чи любить вона

Марка Дороша. У світі, де жінка позбавлена прав, чи мають її почуття бодай

якесь значення?

Марко Дорош мав поїхати до Кіммерику першим, а потім викликати її. Ма

вирішила скористатися часом і зібрати якомога більше інформації про Станцію.

Усе, що вона знайшла про доктора Мамая, викликало захват. Ось той розум, який вона прагнула пізнати. Крім того, він набагато більше за свого попередника

цінував людське життя. Може, тому, що й сам пройшов садистський вишкіл у

школі Зорга. Ма вже пакувала валізу, щоб виїхати до Марка Дороша в Кіммерик, коли до кімнати вбіг батько.

— Поблизу Станції в Кіммерику сталася серія надпотужних вибухів.

Доктор Мамай загинув. Територія закрита. Там оголошено надзвичайний стан.

— У його очах стояли сльози. Лише за мить Ма зрозуміла чому: Марко Дорош

якраз перебував у Шейх-Елі — найближчому до Станції містечку. Пізніше ці

вибухи назвали Спалахами, у яких звинуватили ворожі Старшим Братам сили.

Усередині Ма все завмерло. Вона мала сумувати за загиблим чоловіком, а

натомість злилася на долю, яка знову дала їй під дих. Кілька місяців Ма