Читаем Аліса в Дивокраї полностью

Кат доводив, що відрубати голову неможливо, якщо немає тулуба, на якому вона посаджена. Йому, бач, ніколи не доводилося робити такого раніше, і він не згоден братися за таке діло в його літах.

Король доводив, що все, що має голову, може бути обезголовлене, і нічого базікати дурниць.

Королева твердила, що, якщо питання не буде вирішене негайно, вона накаже стратити всіх, всіх до одного. (Саме це останнє зауваження і викликало таке сум’яття і переляк серед присутніх.)

Аліса могла відповісти лише одне:

— Кіт належить Герцогині. Краще звернутися з цього питання до неї.

— Вона у в’язниці, — звернулася Королева до Ката. — Приведіть її сюди.

Кат стрілою помчав геть. Ледве він відійшов, як голова почала розтавати. На той час, коли Кат повернувся разом з Герцогинею, голова зовсім зникла. Король з Катом очманіло бігали в усі боки, розшукуючи її, а товариство повернулося до гри.

<p>Розділ ІХ. Історія Фальшивої Черепахи</p>

— Ти навіть уявити собі не можеш, як я рада бачити тебе знов, — сказала Герцогиня, палко потискуючи Алісі руку. І вони пішли собі.

Аліса була дуже задоволена, що у Герцогині такий добрий настрій. Вона подумала, що, може, то лише через перець вона була така сердита під час їхньої першої зустрічі на кухні.

— Коли я буду Герцогинею, — сказала вона собі (хоч і не дуже впевнено), — у мене на кухні взагалі не буде перцю. Суп смачний і без нього. Може, саме перець робить людей запальними, — вела вона далі, дуже задоволена з того, що знайшла нове правило, — а оцет робить їх кислими, настій ромашки викликає гіркоту, а ячмінний цукор та інші солодощі роблять дітей лагідними. От якби дорослі знали про це, вони б не шкодували солодощів, розумієте...

Вона зовсім забула про Герцогиню і аж здригнулася, коли почула її голос над самісіньким вухом:

— Ти над чимось замислилась, моя люба, через це забуваєш розмовляти. Я зразу не можу сказати тобі, яка з цього мораль, але незабаром пригадаю.

— А може, й ніякої немає, — наважилася сказати Аліса.

— Ну-ну, дитино! — промовила Герцогиня. — Усе має мораль, тільки треба вміти знайти її, — говорячи це, вона міцніше притиснулася до Аліси.

Алісі зовсім не подобалося, що та так горнулася до неї. По-перше, Герцогиня була страшенно потворна, а по-друге, її підборіддя приходилося якраз на плече Алісі, а воно було таке гостре! Проте вона не хотіла ображати Герцогиню, тому терпляче зносила все це.

— Гра пішла краще, — промовила вона для того, щоб якось підтримувати розмову.

— Так, — погодилася Герцогиня, — а мораль з цього така: «О кохання! Кохання! Все на світі обертається навколо тебе!»

— Хтось казав, — прошепотіла Аліса, — що світ обертається завдяки тому, що кожен займається своїми справами.

— Ну що ж! Це майже те саме, — промовила Герцогиня, встромляючи своє маленьке гостре підборіддя в плече Алісі, і додала: — А мораль з цього така: аби зміст, а форма буде.

— Як вона любить у всьому відшукувати мораль! — подумала Аліса.

— Ти, мабуть, здивована, що я не обіймаю тебе за стан, — сказала Герцогиня після паузи. — Але я не знаю, який у тебе фламінго. Може, спробувати?

— Він може вкусити, — застерегла її Аліса, якій така спроба була зовсім не до вподоби.

— Це правда, — погодилася Герцогиня. — І фламінго кусається, і гірчиця кусається. А мораль з цього: видно птаха по польоту.

— Але гірчиця не птиця, — зауважила Аліса.

— Ти маєш рацію, як завжди, — промовила Герцогиня. — Ти завжди називаєш речі своїми іменами.

— Це мінерал, гадаю, — сказала Аліса.

— Ну звичайно, — підтвердила Герцогиня, яка, здавалося, ладна була погоджуватися з усім, що говорила Аліса. — Недалечко звідси є великі поклади гірчиці. А мораль з цього така: поклади більше собі, менше давай іншим.

— Ой, я знаю! — вигукнула Аліса, яка не прислухалася до останніх слів. — Це рослина. Вона не схожа на рослину, але це рослина.

— Я цілком згодна з тобою, — промовила Герцогиня. — А мораль з цього така: будь такою, якою ти здаєшся. Або, якщо хочеш, можна висловити це ясніше: ніколи не думай про себе інакше, ніж це може здатися іншим, щоб те, чим ти був або міг бути, не було чимсь іншим, ніж те, чим ти був або міг здаватися іншим, коли був іншим.

— Гадаю, що я зрозуміла б усе це краще, — дуже ввічливо промовила Аліса, — якби записала все це. А так, коли ви говорите, до мене не доходить.

— О, я ще й не так можу сказати! — відповіла Герцогиня задоволеним голосом.

— О, будь ласка, не турбуйтеся. Не треба висловлювати цю думку ще складніше, — сказала Аліса.

— Ну, яка ж тут турбота! — промовила Герцогиня. — Я дарую тобі все, що досі сказала.

«Дешевий подарунок, — подумала Аліса. — Добре, що вони не роблять таких подарунків на іменини!» — але не посміла висловити це вголос.

— Знову задумалася? — запитала Герцогиня, ще раз встромлюючи їй у плече своє маленьке гостре підборіддя.

— Я маю право думати, — роздратовано відповіла Аліса, бо їй починало все це набридати.

— Таке самісіньке право, — сказала Герцогиня, — як свиня літати, а м...

Перейти на страницу:

Похожие книги