самогубством просто на фоні чудового краєвиду, що могло б здаватися рекламою відповідного способу звести рахунки з життям на
артикулі товару «ми на фоні чогось не дуже особливого, але так
воно споконвіку ведеться, тому передаємо вам звідси привіт», і ще
якісь пальми, пальми Авксентію не подобалися особливо, бо вони
нагадували засохлу в дитинстві — та ще навіть і не народжену
рослину алое, грошове дерево, яке ніколи не приносило навіть
дріб’язку на морозиво й не виправдовувало свою гучну назву, мед-сестри кололи йому мільдоній для пожвавлення серцевої діяльності, серце не хотіло битися в розрідженому середовищі двокімнатної
квартири панельного будинку, увесь час мало намір зупинитися й
розірватися на шматки, після третього інфаркту його запросили на
вечір спогадів про творчий шлях класика, жодного вірша якого не
пам’ятав жоден з присутніх, дехто, щоправда, згадував, як класик
запрошував їх до себе, щоб зверхньо покритикувати їхні вправляння
в стилі — тут справді було чим пишатися, він сказав вступне слово, вийшов на вулицю подихати свіжим вересневим повітрям і помер, наче ніколи не відповідав на дзвінки з невідомих номерів, сподіваючись
нарешті отримати пропозицію, від якої неможливо відмовитися, але
це були якісь забуті дівчата, вони ретельно записували номер його
телефону помадою на долоні, щоб уже ніколи не забути складне
поєднання цифр, він кожного разу шкодував про те, що все-таки
119
відповів, а коли остання з них набрала його номер, відповідав уже
приспів — пісня з радянського мультфільму про Синю Бороду, і
голос Боярського так нагадував його голос, що неможливо було
повірити в те, що він уже ніколи не відповість. Вічна жіночність
змивала сліди губної помади з промащеної підробленими кремами
для зволоженням шкіри, гіркої шкіри, яку неможливо цілувати, бо
побічний ефект потрапляння цього крему на слизову оболонку
горла — нудота, і необхідно весь час пересилювати себе, та не
відволікатися на свої відчуття неможливості збирання докупи
невловного розбрату коливань, але вона все одно лежала тут під
своєю плитою з сірого мармуру й не подавала жодних ознак
усвідомлення, письменник сподівався, що хоча б Авксентій зловить
якийсь меседж, зашифрованій у вигляді різдвяної картки із зображенням медвежати на повітряній кулі, яка летить на Північний
полюс, як у класичному фільмі Мельєса про захоплення невідомих
світів, що пропагувала колоніалізм, як відомо з подальшої історії
розвитку людства, саме тому повітряна куля разом з ведмежам упала
і вмерзла у віковічні тороси, а феї та чортиці довго танцювали свої
танці в корсеті та панталонах, а потім забрали його із собою в цар-ство фейрі, хоча потім виявилося, що це був лише сон, але піти
супроти прогресу не вдавалося ще нікому, саме тому письменник
вирішив поставити у неї в головах скорботного янгола у стилі Пінзеля, з білого мармуру та з украпленнями сучасного мистецтва, що означало яскраву бейсболку й погризений чупа-чупс у лівій руці, поруч
мала знаходитися велетенська чупакабра як символ перемоги над
безвідповідальністю безплатних працівників з біржі праці, які мають
прибирати всі ці доріжки прорідженою мітлою. Він приходив до неї
мало не кожного дня, ішов повз усіх цих авторів невдалих селфі на
фоні безіменних хрестів і закоханих, яким подобалося цілуватися
на облупленій лавці біля платана, тут було дуже спокійно й тихо, якщо не згадувати поминальні дні, а потім Еллі поїхала на
конференцію. Їх привезли за місто на автобус, усі приїхали
компаніями, і лише їй не було з ким розділити двомісний номер, зрештою знайшлася ще одна жінка, яка приїхала сама, і вони
домовилися поселитися вдвох, після відвідування вечері у великій
залі радянського пансіонату жінка одразу ввімкнула телевізор, де
починалося шоу Савіка Шустера, а потім вирішила лягти спати, зі
сном нічого не вийшло через явно неконтрольовані потоки
нецензурної лексики, спочатку Еллі не могла зрозуміти, до кого
120
звернена ця лайка, потім вирішила, що все-таки не до неї, і почала
дивитися фільм з Річардом Гіром «Давайте потанцюємо», лайка
між тим не припинялася ні на хвилину, варіантів було два — синдром
Туретта або хвора спина, фільм про танці закінчився, почалася
передача про автомобілі, ведучий розповідав про експеримент —
автомобіль залишили начебто без нагляду на Троєщині, «у районі
за межами Києва», але за два дні експерименту з автомобілем все
одно нічого не сталося, зранку Еллі попросила батьків привезти їй
на трамваї нові чобітки й три пляшки сидру, за сніданком з того
самого вінегрету й масла в маслянках її сусідка зустріла знайомого
журналіста, який говорив їй про те, що вона справжній експерт з
політичних питань і він обов’язково звертатиметься до неї за
експертною думкою, а вона розповідала про те, що не хоче в Казань
і Рязань — лише в Євросоюз, і що в бюджеті зовсім не залишилося
коштів, Еллі вона сказала: «Добре, що твоя мама не працює з плат-никами податків – це дуже небезпечно». На конференції весь час
виступав Глазьєв, були й адвокати євроінтеграції, але їх освистали з