7adaab6e236f4333881613dfe7a1fe69

гулянки, а ще один червоноармієць показав комусь село, яке виявилося болотом, а ще інший червоноармієць показав комусь брід, який

виявився проваллям, і кого ще тут можна було б звинувачувати, окрім радянської влади й електрифікації всієї країни, але він усе

одно не відповідав на дзвінки, лежав десь на чужому припічку та їв

шанежки — спеціальну страву мавок-спокусниць, вигадану італійцем, який збудував Кремль за планом італійських відповідних споруд, насправді для будівників Кремля були передбачені дуже суворі

кастинги, комусь з не дуже вдалих попередників навіть викололи

ліве око й він навіть не дуже пручався, бо пручання не призводить

ні до чого гарного в цьому житті, життєвий досвід говорив про інше, але ліве око говорило до нього своєю мовою символів. Промовляло, скажімо так, розбурханими капілярами скаженої крові сороміцьких

пісень розбійників, які весь свій вільний час присвятили розв’язанню

прикладів, які в далекому майбутньому дозволять їм вигадувати

нові логарифми, Еллі теж вирішила влаштуватися логістиком, коли

б не криза, вона досягла б неймовірних успіхів у цій боротьбі з

простором і часом, просторове бачення не знадобилося їй в школі, я шоколадний заєць – співав учитель математики, який потім

емігрував у Німеччину, через що спливали сльозами на березі річки

Прип’ять так багато п’ятикласниць, він ніколи більше не повернувся

113

з цієї Німеччини, бо, як відомо, вона походить від слова «німота», так ось німотствував він у цій країні безсловесній, безсоромній —

коаліція наближалася до кордону, на якому його зняли з останнього

потягу, розклали на гарячому сонці його шмаття й почали передив-лятися, тицяти своєю паличкою-виручалочкою змінним взуттям, яке треба весь час носити за собою в скоцюрбленій торбинці, бо

колись же вона та має знадобитися, у них була така радянська школа, побудована в кінці восьмидесятих, загалом архітектор отримав за

проєктування їхнього району Ленінську премію. Ще у них був базар, на якому вони купили з-під поли варені джинси з вишивкою по колу, а ще раніше купили таку білу китайську сукню з вишитою дівчинкою, дівчинка сиділа навколішки й палила, хоча це заборонено в КНДР

так само зараз, як і тоді, і союзні війська вже кинули Пальміру

напризволяще. Вона пасла свого сивого баранця, у якому зберігаються

мідні гроші невідомого номіналу, якого необхідно було трясти

довго-довго, аж доки з нього не випадало щось додолу, китайська

підробка — казала вона, а потім так пильно дивилася на зорі, бо

зорі — це безкінечність, вона ніяк не могла уявити для себе конечність

всесвіту, хоча зараз у мегаполісах не видно жодні зорі, іноді вона

звинувачувала у цьому свій зір, всі дівчата на його філфаку носили

лінзи, він дізнався про те, що вони носили лінзи, лише на випускному вечорі, коли всі вони прийшли в окулярах — більше не було

сенсу таїтися, можна було відкрити властиву собі жіночу сутність.

Вони разом працювали в одному чапаралі, вибивали пил зі своїх не

цикльованих підлог, читали на асфальті рекламу «циклювання

підлог» та сценарії з «Мистецтва кіно», мистецтво кіно з того часу

пішло далеко вперед і промайнуло повз них, але життя жодного разу

не закінчувалося на перетині сторінок детективу, в якому Агата Ф.

вирішила знайти вбивцю провідника в закритому приміщенні

потягу. Провідник разом з провідницями пив різні чаї з ромом —

наприклад, мате з м’ятою, та їв маскарпоне з мадригалом, який у

вигляді записки на листочку із записничка витягали з білої м’якоті

масного сиру, потім провідника знайшли в калюжі, що натекла з

кров’яної ковбаси на підлогу з плямистого мармуру, замурував її

потім на декілька тисячоліть мертвою нареченою з цяткою на шиї, куди не має впасти жодна тінь, у Бахчисарайському фонтані купа-лася вона, хоча там не може вміститися навіть курка, рядно принесла з собою й розстелила на підлозі, десь поряд смажили шашлики й продавали біляші з рябчиків і куріпок, вона сиділа на своєму

114

рядні й смажилася на сонці, біла пані сонетів без жодного жалю, грала свою кантилену на балалайці та змітала беззмістовні звину-вачення в кошик видаленого, потім у неї підіймався тиск і вона пила

вербену, різні незрозумілі різноколірні пігулочки, на яких намальовані

усміхнені голови міккі-маусів та їхніх споріднених істот мінні, у

мініспідницях вештаються вони старовинним містом і звертаються

до іноземців невідомою для них мовою, прикладів якої не знайти в

жодному записнику, він отримав так багато запитів на додавання в

друзі, що не міг знайти для охочих жодної адекватної відповіді, відповідальні особи тицяли йому носом у поживні речовини

навколо, навколішки ставав він перед зразками офсетного друку, на

яких вона посміхалася й була наче як жива, потім вона все-таки

сказала, що будь-яка доросла та не зовсім інфантильна людина, яка

не вклоняється Зороастру і живе своїм власним розумом, має купити

власний пістолет і вигадати власну війну — воювати із собою було

б не так цікаво, як вигадувати зовнішніх ворогів, згинуть наші

вороженьки, як роса на сонці — співав він їй колискову власного

виготовлення, розбивав її на склади й додавав нецікаве поціновувачам