Вигнання в рай (СИ)

- Та п╕шов ти, - намагалася та в╕дбитися в╕д здорованя, на фон╕ якого сама виглядала зовс╕м крих╕тною д╕вчинкою, - п╕шов ти! - махнула вона нав╕дл╕г сумочкою, що була в ╖╖ руц╕. Але здоровань уп╕ймав нальоту сумочку ╕, вирвавши ╖╖ з рук д╕вчини, з новою силою потягнув незнайомку до автомоб╕ля.

Як завжди в таких випадках, все сталося якось саме собою, автоматично. Серг╕й нав╕ть не встиг якось обдумати ситуац╕ю, а його т╕ло вже кинулося вперед. Внутр╕шня пружина, яку Серг╕й жартома називав автоп╕лотом, митт╓во стиснувшись, вже почала поступово розпросторюватися. ╤ ось Серг╕й вже зовс╕м поряд з нападником...

- Шановний, - не зважаючи на внутр╕шн╓ стиснення, обурення й повну бойову готовн╕сть, Серг╕й спок╕йно й поважно, п╕д╕йшовши збоку й трохи ззаду, поплескав рукою по могутн╕х плечах кривдника, приблизно на пару гол╕в вищого й на п╕вметра ширшого в плечах в╕д Серг╕я, - я хот╕в би вас попросити бути дещо вв╕члив╕шим з д╕вчиною. - якомога спок╕йн╕ше проказав в╕н ╕ продовжив: - Та й взагал╕ то, не завадило б вам перепросити д╕вчину. Адже це зовс╕м не личить...

- Що-о-о?!. - ревонув той, неначе дикий бик, не давши Серг╕╓в╕ зак╕нчити його вв╕чливе звернення. - Що-о-о?.. Що-о-о?..

- "Що" - це, мабуть, ╓дине в╕доме вам слово? - ╕рон╕чно подивився Серг╕й в налит╕ кривавою люттю оч╕ нападника.

- Ти хто такий? Та ти...

- По-перше, не "ти", а "ви", - не дав зак╕нчити мову сво╓му в╕зав╕ тепер уже Серг╕й. - А по-друге, мушу з рад╕стю в╕дзначити, що ви все ж зна╓те ще деяк╕ слова, окр╕м слова "що", то, може, зна╓те ще й так╕, наприклад, слова, як "вибачте будь ласка"? Якщо зна╓те, то зараз саме час застосувати ц╕ знання на практиц╕.

Дещо збитий з пантелику новоспечений "приятель" Серг╕я котрийсь час перебував у стан╕ ╕нтелектуального й ф╕зичного ступору в╕д неспод╕ваного нахабства цього, що нев╕домо зв╕дки взявся, непоказного ╕нтел╕гента, до розплутування словесно╖ тиради якого ця гора м"яз╕в доклала таки певних зусиль, що зовн╕ виявилося у в╕двисл╕й нижн╕й щелеп╕. Але все ж, переконавшись у повн╕й безперспективност╕ сво╖х ╕нтелектуальних намагань, здоровань врешт╕ вир╕шив завершити це непорозум╕ння у звичний для нього спос╕б - в╕н вир╕шив поставити крапку у незрозум╕л╕й суперечц╕ одним влучним ударом. Зовс╕м вже забувши про д╕вчину, в╕н неспод╕вано рвучко махонув правицею, намагаючись влучити кулаком у щелепу Серг╕я.

Власне, неспод╕ваним цей удар м╕г би здатися т╕льки якомусь нев╕домому спостер╕гачев╕. Серг╕й же з самого початку розмови уважно спостер╕гав за можливими най╕мов╕рн╕шими д╕ями свого сп╕врозмовника, ╕ цю його р╕шучу д╕ю з нам╕ром припинити розмову, що вилилася в удар правицею, в╕н розп╕знав у самому зародку, спостер╕гаючи за розвитком цього удару з самого його початку. Звичайно, якби удар ц╕╓╖ кувалди, яку так нагадував кулак незнайомця, д╕стався м╕сця призначення, тобто голови Серг╕я, то... То майбутн╓ для Серг╕я виявилося б дуже туманним. Але ж удар цей хоч ╕ був надзвичайно потужним, був у той же час, як на Серг╕я, просто таки надзвичайно пов╕льним, ╕ ухилитися в╕д цього удару було надзвичайно просто.

Серг╕й легко ухилився, п╕ймав нальоту руку нападника, ╕ просто допом╕г тому перелет╕ти через себе, пров╕вши звичайний борц╕вський кидок через спину. Але, оск╕льки нападник явно не був готовим до саме такого переб╕гу под╕й, то гепнувся в╕н, як кажуть, на вс╕ сто, аж хекнув, п╕сля чого в╕дключився ╕ обм"як. Серг╕й же нарешт╕ отримав можлив╕сть звернути увагу на, так би мовити, винуватицю всього цього д╕йства - нажахана д╕вчина стояла з притиснутими до грудей руками й переляканими очима, спостер╕гаючи за по╓динком, завершення якого навряд чи було таким вже оч╕куваним.

- Ось, власне, ╕ все, - заспок╕йливо промовив до не╖ Серг╕й. - Тобто, майже все, - виправився в╕н, пом╕тивши намагання свого супротивника п╕двестися, на що Серг╕й в╕дреагував митт╓вим ударом ребром долон╕ в скроню здорованя (щоб уже напевне). - От тепер вже точно все, тепер у нас ╓ хвилин двадцять-тридцять, доки наш приятель не прочуня╓, - п╕д╕йшов в╕н до д╕вчини. - Може, вас провести?

- Дякую, але хай ╕ншим разом, зараз я п╕сля всього цього, зовс╕м не налаштована на сп╕лкування, - промовила вона, затинаючись, поправляючи на соб╕ вишуканий стильний брючний костюм, що дуже вдало п╕дкреслював ╖╖ не високу, але надзвичайно доладну, можна сказати, просто таки досконалу ф╕гуру.

Коли ж Серг╕й врешт╕ зм╕г розглед╕ти ╖╖ обличчя, то переконався, що ╖╖ лице було н╕би остаточним ╕ найдовершен╕шим виявом загально╖ пропорц╕йност╕ й краси всього ╖╖ т╕ла - м╕н╕мально п╕дкреслен╕ косметикою, риси ╖╖ трохи продовгуватого обличчя були наст╕льки витонченими й досконалими, що здавалися просто таки прозоро осяйними, н╕би виточеними з якогось нев╕домого живого мармуру.

- Та я, власне, не заради сп╕лкування пропоную вам сво╓ товариство, а заради безпеки, - Серг╕й п╕д╕йняв ╕з тротуару вирвану здорованем з рук незнайомки й кинуту на асфальт сумочку.