Вигнання в рай (СИ)

Все ж таки це насправд було мстечко Першотравневе Комсомольського району. Сергй навть взяв невеличкий папрець написав на ньому великими лтерами: "ПЕРШОТРАВНЕВЕ КОМСОМОЛЬСЬКОГО Р-НУ" - згодом в дороз завжди, коли йому треба було спитати у когось поради щодо уточнення свого маршруту, чи купити квиток, то вн дставав з кишен цей свй рятвний папрець дивився, як правильно називаться мсце призначення його подорож.

Потрапив Сергй до Першотравневого десь по обд. Й хоча йому ще зранку потелефонував на мобльник Федорчук Семен Павлович, той самий меценат, замовник реставрац, й дзнавшись яким саме автобусом Сергй приде, запропонував зустрти його автомоблем, сказавши при цьому навть, що ма Сергве фото, але той вдмовився, надавши перевагу прогулянц новим мстом, уточнивши тльки адресу, за якою вн мав прийти врешт до замовника.

Храм, виявилося, був зовсм поряд з автостанцю, оскльки вони були в центр мстечка, як вс нш найголовнш споруди, був цей храм справд таки, як передбачав Сергй, на вулиц Ленна, мало того, ще й на площ Ленна, яка в свою чергу, теж знаходилась на вулиц Ленна. стояв цей храм, як теж передбачав Сергй, поряд з пам"ятником Ленну, щоправда трохи втшало що, свдомо чи несвдомо, але Ленн все ж стояв задом до храму, тобто до символу т ври, найпалкшим ворогом яко був Ленн, як врний слуга сатани.

Сергй обйшов храм зусбч. Будвля храму була досить таки новою, але вже й досить пошарпаною: тиньк у багатьох мсцях пообсипався, понвечивши нанесений на ньому розпис, повдвалювалися цл шматки облицювально цегли. Видно було, що будувалася церква хоча вже й дещо псля офцйно смерт радянсько системи, але ж цлком згдно з авральними традицями ц таки вже мертво радянсько системи, й основною метою цього будвництва було якнайшвидше вдмити "бабло" , як тод казали, "застовпити" мсце за цлком визначеною релгйною конфесю, яка була органчною частиною ц ж само радянсько комунстично системи. "От застовпили", - подумав Сергй, оцнивши не вельми привабливий вигляд храму ззовн тльки передбачаючи не надто кращий стан храму всередин, оскльки до середини йому попасти не вдалося, адже храм був зачинений.

Людей в цей час в центр було не багато. Небагато було машин. Та й сам центр мстечка був невеликий, як саме мстечко, яке, взагал то, було, мабуть, дещо навть менше вд села Веселого, та й зовн бльше нагадувало велике село, анж мсто, чи навть мстечко. Сергй вдразу ж охопило вдчуття якось безпросвтно провнцйно забитост Першотравневого: ц, наче скам"янл в безнадйному очкуванн покупця, обличчя продавцв у косках, розтиканих на кожному кроц безлюдних вулиць; ц облуплен стни, смття на кожному кроц сморд, що нби виплоджував то тут, то там п"яниць безхатченкв, декотр з яких ще плентались попд стнами на неслухняних ногах, а декотр вже спали на узбччях пд кущами. Так немов у цьому забутому Богом мст застигло саме оце гнтюче оснн повтря, символзуючи застиглу трьохсотлтню мперську кам"яну глибу часу, яку нхто навть не намагаться зрушити. Мсто. Сергв пригадалися незабутн гоголвськ й чеховськ описи забито росйсько глибинки - безвихдь, сум, безнадя...

Аж раптом навколишня незрушнсть тиша були миттво порушен. Неочкувансть такого повороту подй була настльки незвичайною, що Сергя вд несподванки немов прошило струмом, вихопивши з стану розслаблено задуманост. Вже протягом деякого часу прямо перед Сергм шла молода двчина, на яку вн не те, щоб звернув увагу, а просто несвдомо, думаючи про сво, помтив , та й складно було посеред цього царства занехаяност не помтити бездоганну статуру, пружну вишукану ходу, стильний одяг.

Й хоча Сергй, як кажуть, крам ока вдмтив ц достонства, вн все ж був поглинутий власними думками, незнайомка хоч йшла деякий час перед Сергм, але знаходилась поза його свдомстю. Аж доки раптом не сталася ця сама несподванка. Обгнавши на великй швидкост Сергя, прямо перед двчиною гальмонув автомобль, та так сильно й рзко, що Сергв аж стало жаль новеньких колс ц новенько дорого номарки. З машини вискочив водй, пдскочив до двчини, вхопив за руку, смиконувши так, що напевне залишив синц на тендтнй ручц.

- Ану в машину! - крикнув атлетичного вигляду в спортивному костюм нападник хрипкуватим непримним голосом, намагаючись затягти двчину в кабну авто.

- Та пшов ти, - намагалася та вдбитися вд здорованя, на фон якого сама виглядала зовсм крихтною двчинкою, - пшов ти! - махнула вона навдлг сумочкою, що була в руц. Але здоровань упймав нальоту сумочку , вирвавши з рук двчини, з новою силою потягнув незнайомку до автомобля.

Як завжди в таких випадках, все сталося якось саме собою, автоматично. Сергй навть не встиг якось обдумати ситуацю, а його тло вже кинулося вперед. Внутршня пружина, яку Сергй жартома називав автоплотом, миттво стиснувшись, вже почала поступово розпросторюватися. ось Сергй вже зовсм поряд з нападником...