Читаем Unknown полностью

Тернарій, третяк або тернар (лат. “Ternarius”, польськ. “Trzeciak”; “Ternar”) – невеличка старовинна срібна монета Польщі, рівна 3 денаріям або 1/4 гроша. Назва "грош" походить від рідкісної італійської срібної монети XII століття "grossus denarius" — "великий, товстий динар", "nummus grossus" — "великий гріш". Ше́ляг ше́лег "старая монета, равная стоимости 1/8 старой медной копейки, грош" (Гголь); см. также Даль; укр. ше́ляг, блр. ше́лег (уже в грам. 1388 г.; шелягъ; см. Срезн. III, 1587). Заимств. через польск. szeląg из середньо-верхньо-німецького schillinc "название монеты, шиллинг". Орт — срібна монета номіналом 1/4 таляра, містила від 10 до 18 грошів. Орти карбували в Німеччині, Речі Посполитій та у ВКЛ у XVI–XVIII століттях. Назва походить від нім. Ort — чверть, чвертка. Шостак (6 грошів) – старовинна, переважно польська, монета.

[

←17

]

Тут: запасні коні.

[

←18

]

Півгак (полугак) – гладкоствольна зброя, з якої стріляли кулями вагою 2 та 2 і 1/2 лоти (24 – 36 грамів).

[

←19

]

Тут: сисун = кровопивця.

[

←20

]

Місю́рка, шапка місю́рська — тип шолома. Місюрки робилися із заліза або зі сталі, були невеликим шоломом, до країв якого обов'язково кріпилася кольчужна барміця, яка досягала великої довжини і повністю або частково закривала обличчя, шию, плечі. Зрідка до бармиці могли кріпитися навуші.

[

←21

]

Карваш - та закарваш; південний., захіно. мадярський, заквашок - обшлаг, рукавний відворот.

Бахтерець, або бехтерець, від монгольського "бектер" - "панцир" або "кольчуга", у яких на грудях і спині, а іноді й боках було по кілька рядів дрібних пластин або дощок із заліза або міді, часто зі срібною або золотою насічкою.

Бастард – півтораручний меч.

[

←22

]

Секєль – кінь з пограниччя Семиграддя (давня Угорщина, тепер Румунія).

[

←23

]

Буздига́н, або буздуга́н (від каз. бұздыған),— різновид булави, головка якої всіяна шипами (аналог — моргенштерн); частіше має кілька приварених пластин (аналог шестопер, пірнач). Слово, ймовірно було запозичено населенням, що проживає на північ, північний захід від кордонів Османської імперії, після чого проникло до деяких слов'янських мов, зокрема, в російську. У російській мові, згідно з словником Даля, буздиган — це палиця або тростина, з комелем або набалдашником, часто окута металом. У районі Придністров'я, етнографічно близьким до української Буковини та Карпатського регіону, буздиганом називали дерев'яні палиці: молдавські гайдуки влаштовували поєдинки на буздуганах, майстерне володіння якими часто вирішувало питання — прийняти чи не прийняти молодика в гайдуки.

[

←24

]

Громни́ця = Громни́ці = Громи́ця — у давнину — свято зустрічі зими з весною, що припадає на 2/15 лютого; із прийняттям христи­янства стало називатися Стрі́тенням; первісне пошанування вогню перейшло потім на церков­ні свічки (звідси громни́чна свічка, громни́ця, грімни́ця, що боронить людей і худобу від грому й додає здоров’я, відганяє страх від люди­ни; так називають і страсну свічку, яку тримають в руках на Страсті Господні, а потім використовують як оберіг, у похоронних обрядах, з лікувальною метою); від назви явища природи пішла й назва свята (його ще називали Громовим).

[

←25

]

Солоницький бій 1596 року — вирішальний бій в урочищі Солониця поблизу міста Лубен (сучасне село Солониця) під час повстання Наливайка 1594–1596 років.

[

←26

]

Шафлик – балія, лохань, відро.

[

←27

]

Теорбан – давній музичний інструмент, басова лютня.

[

←28

]

Вамс - у 16 ст. у Німеччині чоловічий одяг, подібний до пурпуена (франц. у 13-15 ст. коротка чоловіча куртка з вузькими рукавами або без рукавів, до неї кріпилися штани-панчохи. Спочатку пурпуен одягали під військові обладунки (лати), близько 1340 він став цивільним одягом). Вамс спереду був дуже відкритий і дозволяв бачити закладений у дрібну складку воріт сорочки. Був частиною костюма ландскнехтів.

[

←29

]

Тут петарда – пороховий заряд, міна.

[

←30

]

Інфа́мія (від лат. infamia — безчестя) — позбавлення шляхетської честі, яким супроводжувався вирок про баніцію — позбавлення громадянських прав і державного захисту за скоєння особливо тяжких злочинів.

[

←31

]

Енгажанти (франц. Engageantes) - дво- або тришарові манжети з мусліну, газу або мережива, присутні у французькій жіночій моді кінця 17-18 століть.

[

←32

]

Не французьку, а таку, що розсівала францу – сифіліс.

[

←33

]

Лівак (пол. lewak) - великий кинджал, який тримали, як випливає з назви, в лівій руці (якщо боєць не був лівшою і тримав головну зброю в лівій руці, потім ліву руку тримав у правій), використовувався для парирування. і блокування вхідних ударів, і для здійснення атак, коли трапиться можливість. Його використовували в парі з рапірою або мечем, а іноді також виконували в тандемі з основною зброєю.

[

←34

]

Тут: на гарячому.

[

←35

]

Перейти на страницу:

Похожие книги

Аламут (ЛП)
Аламут (ЛП)

"При самом близоруком прочтении "Аламута", - пишет переводчик Майкл Биггинс в своем послесловии к этому изданию, - могут укрепиться некоторые стереотипные представления о Ближнем Востоке как об исключительном доме фанатиков и беспрекословных фундаменталистов... Но внимательные читатели должны уходить от "Аламута" совсем с другим ощущением".   Публикуя эту книгу, мы стремимся разрушить ненавистные стереотипы, а не укрепить их. Что мы отмечаем в "Аламуте", так это то, как автор показывает, что любой идеологией может манипулировать харизматичный лидер и превращать индивидуальные убеждения в фанатизм. Аламут можно рассматривать как аргумент против систем верований, которые лишают человека способности действовать и мыслить нравственно. Основные выводы из истории Хасана ибн Саббаха заключаются не в том, что ислам или религия по своей сути предрасполагают к терроризму, а в том, что любая идеология, будь то религиозная, националистическая или иная, может быть использована в драматических и опасных целях. Действительно, "Аламут" был написан в ответ на европейский политический климат 1938 года, когда на континенте набирали силу тоталитарные силы.   Мы надеемся, что мысли, убеждения и мотивы этих персонажей не воспринимаются как представление ислама или как доказательство того, что ислам потворствует насилию или террористам-самоубийцам. Доктрины, представленные в этой книге, включая высший девиз исмаилитов "Ничто не истинно, все дозволено", не соответствуют убеждениям большинства мусульман на протяжении веков, а скорее относительно небольшой секты.   Именно в таком духе мы предлагаем вам наше издание этой книги. Мы надеемся, что вы прочтете и оцените ее по достоинству.    

Владимир Бартол

Проза / Историческая проза