Ціна

Граф помовчав, розуміючи. Що торгуватися не слід. Але він вирішив виторгувати щось інше:

- Гер Мюллер… я віддам вам усі вісімдесят… якщо ви скажете, хто за цим столом був зрадником. Хто був вашою людиною? Хто вам доніс?

- Юда, гер граф. Його завжди звуть Юдою.

- Коли я почую його ім'я, то вручу вам усі вісімдесят тисяч.

- Ви й так віддасте мені всі гроші. Це дозволить мені забути, що сьогодні вночі ви влаштували конспіративне збіговисько, на якому два учасники вашого підпілля не тільки розмірковувало над тим, як звільнити двох своїх друзів, а й умовляли брати участь у цьому підприємстві всю групу, що тут зібралася. Ці два списки – доказ.

Німець узяв обидва листки, склав їх і сховав у кишені мундира, розстібнувши ґудзик.

- Але вони ще можуть знадобитися... Цілком можливо, пане граф.

- Чим ви мене лякаєте, гер Мюллер?! – пирхнув Тарловський. - Судом за участь у змовах?... Я всю ніч займався змовами наче людина, позбавлена ​​розуму та пристойності, але навіщо? Заради вас! Потім, щоб ви могли набити собі кишені, перш ніж змитися до себе додому!

- Ні, гер граф. Ви робили це заради спасіння свого сина!... І не треба мене ображати, називаючи втечею планову евакуацію. Виїду я звідси не так швидко і без паніки.

- Ви планово евакуюєтеся від Сталінграда до Бугу, прямо підошви димляться смердючою поразкою! Скоро Ради прийдуть до Берліна, і тоді буде "kaputt"!

- Може, прийдуть, а може, й ні. А ось тут, у вас, вони зупиняться точно, і притиснуть вас так по-хамськи, що ви ще затужите "по фрицах"! ... Можливо, і не відразу, але настане час, коли Німеччина здаватиметься вам раєм порівняно з Азією, гер Тарловський! Ми можемо ненавидіти один одного, сваритися, ображати один одного, вбивати – але ми належимо до одного племені, коли звідти напирає варварство! Гуни!... Гаразд, достатньо пророцтв, перейдемо до справ. Де долари?

Дзвіночок закликав Лукаша, який несе невелику шкіряну сумку. Не кажучи жодного слова, камердинер поклав її перед гестапівцем і покинув салон. Мюллер поклав на сумці руку, і обличчя його розквітло в посмішці.

- Думаю, перераховувати нема рації?... Між нами, джентльменами...

- Можете не перераховувати.

- Гер граф, ви розумієте, що я не можу видати прізвище, про яке ви питали, але між нами, джентльменами… - дещо зроблю. Повідомлю вам, що у тридцять дев'ятому НКВС та гестапо уклали пакт. Власний пакт, паралельний урядовому пакту між Москвою та Берліном. Цікаво тут те, що коли через кілька років Рейх та Союз почали вести війну між собою, пакт їхніх спеціальних служб зовсім не був анульований. Він працює і до теперішнього часу, ось така дивина. Щоправда, лише з питань, що стосуються польського партизанського руху, але все ж...

- Дякую, ви мені відповіли, - сказав Тарловський.

- Це вже, швидше, я… я мушу вам дякувати, гер граф. Без вашої ініціативи скликати гостей.

Вони почули гуркіт військових чобіт у передпокої. У зал вбіг армійський лейтенант, зупинився по стійці струнко і викинув руку в гітлерівському привітанні:

- Heil Hitler!

- Heil, - буркнув капітан, недбало махнувши рукою. - Як там?...

Лейтенант глянув на Тарловського, після чого запитально глянув на Мюллера.

- Можете говорити, лейтенанте, - дозволив гестапівець.

- Гер капітан, всі вихідні сектори готові! Брігеман запечатав річку і міст. Міномети підготовлено. Можна розпочинати!

Мюллер глянув на свій хронометр, потім на стінний годинник.

– Зараз шість двадцять шість. За чотири хвилини починайте.

Лейтенант клацнув підборами, гавкнув: "Jawohl!", Викинув руку вгору і знову гавкнув: "Sieg heil!" і побіг до воєнного мотоцикла. Мюллер підвівся з-за столу, обтяг на собі мундир і попрямував до дверей. Проходячи повз дзеркало, він затримався, взяв до рук тюбик з помадою і відчинив його. Потім підняв очі, придивився до англійських слів і трохи нижче, каліграфічно вивів одне слово німецькою мовою: "Lippenstift".

- Якщо Рудник очікував, що кожен чоловік виконає свій обов'язок, то Рудник дочекався, гер граф. Ми щойно оточили лісову банду, яку локалізував для нас пан Тригер, і о пів на сьому почнемо цей котел ліквідувати. Сподіваюся, що свої обов'язки я виконаю ще перед сніданком... До речі, гер граф: чому напис зроблений англійською? Тільки тому, що в Лондоні діє бандитський уряд на еміграції?

- А Юда вам цього не повідомив? – сердито запитав Тарловський.

- Він нам повідомив, що був помадний жарт цього божевільного філософа, але він не сказав, чому англійський текст.

- Це парафраз звернення адмірала Нельсона до моряків перед битвою при Трафальгарі.

- Нельсона?... Слід було процитувати якогось цікавішого англійця, панове поляки! Зважаючи на драматургічну ситуацію - що-небудь із Шекспіра було б більше до речі, ви не вважаєте?

- Гер Мюллер, сьогодні мені цитати абсолютно байдужі...

- До речі, вам відомо, що це німці повернули Шекспіра англійцям, який у себе на батьківщині був зовсім забутий?

- Хммм! Але потім ви його погано переклали на німецьку, гер Мюллер.

- Як це – погано? Про що ви кажете, гер граф?