tmp0

³²) Умова 1366 р. — Kwartalnik historyczny 1890, III; акт унїї 1447 р. — Codex epist. s. XV т. III ч. 5 , розграниченнє 1546 р. в І т. виленського Археографического Сборника. Олесько потім зачисляло ся до Львівської землї, для Олеської волости XV в. див. Akta grodzkie i ziemskie т. XV ч. 1670, 2441, 3886.

³³) Нпр. в серединї XVI в. Збараж належав до волини, Броди до Олеської волости і т. и. — див. розграниченнє 1546 р.

³⁴) Умова 1366 р., як, вище.

³⁵) Лавр. с. 296.

³⁶) Дрібнїйші історично-ґеоґрафічні замітки дивись в примітках до мапи.

³⁷) Іпат. с. 384.

³⁸) Іпат с. 174.

³⁹) Іпат. с. 181.

⁴⁰) Іпат. с. 361.

⁴¹) Іпат. с. 105.

⁴²) „ПлЂни всю землю Белзскую и Червеньскую” — Іпат. с. 498.

⁴³) Іпат. с. 101 (рік 1018).

⁴⁴) Волынь на Бугу — Воскр. I. 240.

⁴⁵) Ostia (p. Гучви) in villa Grodek, ubi olim antiquitus castrum Wolhin — Длуґош, вид. Пшездзєцкого I с, 22. „Мимо село Городецкоє Бугомъ и мимо городищо Волынскоє, котороє єсть по правой сторонЂ Буга” (властиво, по лївій сторонї, бо гранична комісія ішла в гору Бугом і з сього погляду означала сторони ріки) — Археографическій сборникъ І с. 89. Супроти того не може удержати ся здогад Лонґінова, що Волинь був десь коЛо устя Кросни в Буг — op. c. 173-4.

⁴⁶) „Пришедшю же єму Володимерю, давившему ся єжу рекъшу: „ако така градъ не изобрЂтохъ ни в НЂмЂчскыхъ странахъ” — Іпат. с. 510.

⁴⁷) Іпат. с. 562.

⁴⁸) Іпат. с. 334.

⁴⁹) Памятники старины въ западныхъ губ. І с. 7. Літературу Володимира див. в прим. 7, також ще Археох. карту Волын. губ. Антоновича с. 64.

⁵⁰) За Володимиром в лїтописи плачуть: „все множество Володирцевъ, мужи и жены и дЂти, нЂмци и СурожцЂ, и Новгородци, и Жидове лякаху ся аки и во взятьє Иєрусалиму” — Іпат. с. 605.

⁵¹) Hansisches Urkundenbuch II ч. 420. Грамота ся наведена цїла у нас в т. V гл. 4 (міщанство).

⁵²) Никон. I с. 465.

⁵³) Іпат. с. 148.

⁵⁴) Іпат. с. 108.

⁵⁵) 30 X 22 метрів.

⁵⁶) Іпат. с. 382.

⁵⁷) Про той череп Володимира див. замітку П. Уворової, Археологическія извЂстія и замЂтки, 1898.

⁵⁸) Іпат. с. 609. Перед тим, приложивши до Володимира Васильковича Іларіонове похвальне слово Володимирови сьв., волинський лїтописець приложив і все те, що Іларіон говорить про київську Софію, до володимирської катедри (с. 606), через се не моана тих похвальних слів на правду прикладати до володимирської катедри.

⁵⁹) Іпат. с. 608.

⁶⁰) Іпат. с. 616.

⁶¹) Житє Теодосия с. 13, звістка ся належить до кінця 1060-х чи початку 1070-х рр.

⁶²) Іпат. с. 494. Через те що Атос теж зветь ся у нас сьвятою горою, може бути непевність, чи в сїм місцї говорить ся про володимирський монастир; думаю одначе, що воно так.

⁶³) Іпат. с. 573.

⁶⁴) Дверницкій Памятники православія въ г. ВладимірЂ, с. 29, Археол. карта Вол. губ. Антоновича, sub voce.

⁶⁵) Іпат. 609-610, я наводжу її в роздїлї присьвяченім старо-руській штуцї — т. III гл. 4.

⁶⁶) Див. про них низше, в примітках до мапи.

⁶⁷) Іпат. с. 487-8. Пізнїйший редактор розумів тут Камінець на волинсько-київськім пограничу, в околицї Случи, як показує його дописка (Іпат. с. 488), в іпатськім кодексї відтята датою й прилучена до дальшого оповідання: Данило іде в Камінець, „въ то же лЂта княжаше Всеволодъ въ КыєвЂ Святославичь, имЂя великую любовь к детемь Романовоє”. Що ся дописка пізнїйша, видко в того, що Сьвятослав в дїйсности не сидїв тодї вже в Київі, і само по собі не правдоподібно, аби Романовичі сидїли тут, але старий книжник так се порозумів і пояснив се тим, що Романовичі удали ся під опіку київського князя.

⁶⁸) Іпат. с. 498, як вище.

⁶⁹) Іпат. с. 558.

⁷⁰) Див. про нього ще низше, в примітках до мапи sub voce.

⁷¹) Іпат. с. 558. Маленьку лїтературу Холма див. в прим. 7.

⁷²) Так виходить з порівняння з одного боку — Іпат. с. 516: „Кондратови же ставшу кде нынЂ градъ Холмь стоить” (1236/7 р., пор. Іпат. с. 531: „єще бо Холму не поставлену сущу” — в подїях 1234 р.), з другого боку с. 517: ”во ХолъмЂ будущю єму” (подїї 1238 р.), та дальших згадок — Іпат. с. 524, 528, 529. В історії міста, в Іпат. с. 558 сказано, що первісний „градЂць малъ” розширено ще перед приходом Бату (треба, мабуть, розуміти похід 1242 р.): „и созда градъ иный, єгоже Татарове не возмогоша прияти, єгда Батый всю землю Рускую пойма”. Висловлена давнїйше гадка, що Холм як осада істнував ще в XI в. (Холмская Русь с. 14), опираєть ся на згадцї у Длуґоша під 1074 р. (I с. 349), але його оповіданнє по просту анахронїстичне.

⁷³) Виводжу з того, що на початку 50-х рр. тут уже були розкішні церкви Богородицї й св. Івана — Іпат. с. 548.

⁷⁴) Іпат. с. 563.

⁷⁵) Іпат. с. 559.

⁷⁶) Іпат. с. 559.

⁷⁷) Перед тим згадуєть ся церква Богородицї — Іпат. 538, але ск нова мусїла бути або збудована на її місцї або зовсїм незалежно від неї.

⁷⁸) Іпат. с. 559.

⁷⁹) Іпат. с. 567.

⁸⁰) Тепер Румянцовського музея; приписка й коментар до неї в Записках т. XIV бібл. с. 40.

⁸¹) Іпат. с. 599.

⁸²) Про теп. Угровськ (Угруськ) і його старину див. Гербачевского Русскія древности н памятники православія Холмско-Подляшской Руси, 1892 с. 183-5.