Талан

Л у ч и ц ь к а. Заспокойтесь! Може ще… я зберу… останнi сили…

Д о к т о р. По-моєму, нi! Смертельна ризика… (Дає ще краплi).

М а р и н к а. Бога ради!

Б е з р о д н и й (лама руки). Доб'ють, доб'ють!

К о т е н к о. Може б, хоч так: у двох дiях з Богдана, а там — Квятковська… Щоб хоч побачила публiка… Я б водевiль перший дав… Одпочили б… Га? Марусю? Докторе! Рятуйте мене, рятуйте!

Л у ч и ц ь к а. Та менi трохи вже лучче… (Усмiхнулась).

Д о к т о р. Слабе ще серце! (Держить за пульс).

К о т е н к о. Слухайте, — даю третину збору на хор.

Л у ч и ц ь к а. А! Ви знаєте, чим мене закупити! Вони справдi страх як нуждаються… Надто при переїздi… Це їм велика пiдпомога! (Встає). Я граю. Менi легше… Тiльки не давайте водевiля, а зразу: зразу лiпше.

К о т е н к о (цiлує їй руки). Благодiйко моя! Зараз лечу! Безродний, дзвiнки! (Кричить у дверi). На сцену всi! Починаємо!

Дзвiнок.

Л у ч и ц ь к а (встає, хитається, спирається на доктора i на Маринку; доктор пожима плечима). Тут (на серце) цiле пекло, а я смiятись i жартувати йду!.. (Ледве руша).

Завiса хутко спада

Картина 2

Середина багатого намету. В убранствi сила дорогої зброї. Прямо — вхiдна припола.

Котенко (в ролi Богдана). Джура — на кону; Квiтка i Квятковська — в лiтери, [ложi] бельетажа, Юркович — в 4-му рядi крiсел. Голоси в амфiтеатрi i галереї.

К о т е н к о (сидить)

Схилились всi, менi пiд ноги впали…
Стою тепер на верховинi я,
Закон для всiх — моє владичне слово,
I от воно верта до мене знов
Мою зорю, украдену дружину…
Вина менi й бандуру, джуро!
Д жура
Ясновельможний гетьмане i пане!
Вмить,

К о т е н к о (випив вино, приграє на бандурi й спiва).

Ой ширя орел, орел сизокрилий
Та попiд небесами;
Ой лiта козак, козак запорожський
Степами, ярами.
Гей, розточились всюди козаченьки,
Полягає отава:
Гей, пропадайте, лихi ворiженьки, —
Наша сила i слава!

К в i т к а (не дуже, але вголос). Це не Жалiвницький?

К в я т к о в с ь к а. Нi, нi! Тихше, а то чути.

На кону з'являється Жалiвницький в ролi Тимка.

Ж а л i в н и ц ь к и й

Знов зрадниця вертається сюди?

К в i т к а. Це Жалiвницький!

К в я т к о в с ь к а. Цс-с!!

К в i т к а (дужче). А! Вiн падлюка!

К о т е н к о (на кону)

Так, правлю я украдене, моє!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Вона сама втекла, по своїй волi…

К в i т к а. Ага! Сама, сама втекла!

К в я т к о в с ь к а (зупиня й одтяга в глибiнь ложi). Мовчiть.

Г о л о с и з а м ф i т е а т р у. Там п'янi!

Г а л ь о р к а. Тихо, тихо!

Ю р к о в и ч. Скандалiсти!

На кону збентеженi.

К о т е н к о (дужче, щоб зам'яти)

Не може буть!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Я знаю, батьку, це:

Умовилась з Чаплiнським…

К о т е н к о

А! Гадюка!!

Менi цього ти перше не казав!..

Ж а л i в н и ц ь к и й

Не хтiв вразить… Вона мене умисне…

Нi в чiм не слiд дiймати вiри їй…

Дурманить все…

К о т е н к о

Але почiм ти знаєш?

Ж а л i в н и ц ь к и й

Упевнився цим серцем… Ох, не вiр
Нi пестощам, анi сльозам — одурить:
Пригорнеться, а нiж в руцi хова
I сонного зрадливо ним ударить…
Душа у неї чорна…

К в i т к а (вирвавшись вперед).

Як та нiч!

Квятковська бере його за руку i уводить вглибину.

К о т е н к о (скажено)

Ти щось таїш?

Ж а л i в н и ц ь к и й (побачивши, що ложа порожня, певнiше).

Не вiр, не вiр їй, батьку!
За пазуху гадюки не бери…
О, я б таких спiк на вогнi i попiл
Розвiяв би на вiтрi по степу,
Щоб не було й зарази…

К о т е н к о (хапа його за руку)

А-а! Тварюко!

Невже, невже?

Ж а л i в н и ц ь к и й

Одвiв мене господь…

К о т е н к о

Уб'ю, як пса!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Я не боюся смертi -

Грiха не мав…

К о т е н к о

Але на батька йшов!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Не вiдав я…

К о т е н к о

I гадина не знала?

Ж а л i в н и ц ь к и й

Вона, либонь, щоб очi одвести.

К о т е н к о

О, каторжнi!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Я не виновен, батьку!

К о т е н к о

Клянись менi!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Усiм, що є святе,

I матерi могилою сирою!

К о т е н к о

Готуйсь в похiд!

Ж а л i в н и ц ь к и й

Воля твоя.

К о т е н к о

Iди!

Жалiвницький виходить.

Тимко поклявсь… Його язик ще зроду

Не знав брехнi… Але вона, вона!

З отцем жила, iз сином залицялась,

А ворогу запродалась цiлком…

Ну, допадусь до вас обох i я!

Ох, проводи у пекло бучнi справлю!

На вугiллях пектиму день у день,

Мотатиму на мотовилах жили,

Собаками…

Д ж у р а

Жде панi й посланцi!

К о т е н к о

Впусти її, а посланцiв потому…

Джура виходить.

Через хвилину… через мить одну…

Побачу знов… зiрвату в мене квiтку…

О, як отут, в цих грудях, запекло!

Але здавись i здержся в гнiвi, серце,