Соляріс. Едем.

— Ми посилали в Океан просто пучок променів і модулювали тільки їхню напругу за різними законами.

— Ну, я про це знаю. Нилін уже ставив такі досліди. Та й багато інших теж.

— Так, але вони застосовували м’яке випромінювання. А в нас воно було жорстке — ми гатили в Океан на всю потужність.

— Це може призвести до прикрих наслідків, — зауважив я. — Порушення Конвенції Чотирьох і ООН.

— Кельвін… не прикидайся. Адже тепер це вже не має аніякісінського значення.

Гібарян метрвий.

— Ага, Сарторіус хоче звалити все на нього?

— Не знаю. Ми з ним про це не говорили. Та й, зрештою, це не так важно. Оскільки «гості» завжди з’являються саме в ту мить, коли ми прокидаємося, то це, на думку Сарторіуса, дає підставу зробити висновок, що Океан витягує з нас рецепт для своїх витворів під час нашого сну. Мабуть, він гадає, що найважливіший наш стан — саме сон. Тому так і чинить. А Сарторіус хоче послати йому нашу яву — думки, коли ми не спимо, розумієш?

— У який спосіб? Поштою?

— Жарти пошлеш йому сам, окремо. Цей пучок променів ми промодулюємо біострумами мозку когось із нас.

У голові в мене раптом проясніло.

— Ага, — сказав я. — І цей хтось — я, так?

— Так. Він мав на увазі саме тебе.

— Красненько дякую.

— Що ти на це скажеш?

Я нічого не відповів. Снаут мовчки глянув на Гері, яка поринула в читання, а відтак перевів погляд на моє обличчя. Я відчув, що блідну, але нічого не зміг з собою вдіяти.

— Ну як?.. — запитав він.

Я знизав плечима.

— Ці рентгенівські проповіді про досконалість людини я вважаю блазенством. І ти теж. Може, ні?

— Так?

— Так.

— Дуже добре, — сказав Снаут і всміхнувся, немовби я виправдав його сподівання. —

Отже, ти проти цього наміру Сарторіуса?

Я ще не розумів, як це сталось, але в його погляді прочитав, що він загнав мене туди, куди хотів. Я мовчав, бо що тут можна було сказати?

— Чудово, — мовив він. — Є ще один проект. Перемонтувати апарат Роше.

— Анігілятор?

— Так. Сарторіус уже зробив попередні розрахунки. Це цілком реально. І навіть не потрібна буде велика потужність. Апарат працюватиме цілодобово, необмежений час, створюючи антиполе.

— Стри… стривай! Як ти це собі уявляєш?!

— Дуже просто. Це буде нейтринне антиполе. Звичайна матерія залишається без змін.

Знищенню підлягають тільки… нейтринні системи. Розумієш?

Снаут задоволено посміхнувся. Я сидів приголомшений. За хвилину він перестав посміхатися, пильно глянув на мене, наморщивши лоба, й чекав.

— Отже, перший проект — «Думка» — ми відкидаємо. А другий? Сарторіус уже над ним працює. Назвемо його «Свобода».

Я на мить заплющив очі. І раптом у мене сяйнув здогад: Снаут — не фізик;

Сарторіус вимкнув або розбив відеофон. Та це ж чудово!

— Я назвав би його інакше — «Бійня»… — неквапливо проказав я.

— Ти теж не святий. Хіба ні? Тепер усе буде зовсім інакше. Ніяких «гостей», ніяких створінь F — нічого. Уже в ту мить, коли почнеться матеріалізація, настане розпад.

— Це непорозуміння, — усміхнувсь я, похитавши головою. Я був певен, що моя усмішка цілком природна. — йдеться не про докори сумління, а тільки про інстинкт самозбереження. Я не хочу вмирати, Снаут.

— Що?!.

Снаут вражено й підозріло дивився на мене. Я витяг з кишені зім’ятого папірця з формулами.

— Я теж думав про це. Ти що, здивований? Адже я перший висунув нейтринну гіпотезу. Хіба неправда? Дивись. Антиполе можна збудити. Для звичайної матерії воно безпечне. Це правда. Але в ту мить, коли настає дестабілізація, коли нейтринна структура розпадається, вивільнюється надлишок енергії зв’язку. Якщо на кожен кілограм маси в стані спокою припадає десять у восьмім степені ергів, то на кожне створіння F — п’ять — сім по десять у восьмім степені. Знаєш, що це означає? Еквівалент невеликому заряду урану, якби він вибухнув усередині станції.

— Що ти кажеш!.. Але ж… Сарторіус мав усе те врахувати…

— Не обов’язково, — заперечив я, лукаво усміхнувшись. — Бачиш, справа в тому, що Сарторіус належить до школи Фрезера і Кайоллі. Згідно з їхньою теорією, вся енергія зв’язку в момент розпаду вивільнюється у вигляді світлового випромінювання. Це був би просто сліпучий спалах, не зовсім, може, безпечний, але й не руйнівний. Є, однак, й інші гіпотези, інші теорії нейтринного поля. За Кайятом, Аваловим, за Сіоною, спектр випромінювання значно ширший, а максимум припадає на жорстке гамма-випромінювання. Добре, що Сарторіус вірить своїм учителям і їхнім теоріям, проте є й інші теорії, Снаут. І знаєш, що я тобі скажу?.. — спроквола мовив я, бачачи, що мої слова справляють на нього враження. — Треба взяти до уваги й Океан. Якщо вже він зробив те, що зробив, то, мабуть, застосував оптимальний метод. Інакше кажучи, його дії, як мені здається, є аргументом на користь тієї, другої школи — противників Сарторіуса.

— Покажи мені цього папірця, Кельвін…

Я подав йому аркушик. Снаут нахилив голову, намагаючись розібрати мої закарлючки.

— Що це таке? — показав він пальцем.

Я взяв у нього папірець.

— Це? Тензор трансмутації поля.

— Дай мені ці розрахунки.

— Навіщо? — запитав я, хоча знав, що він відповість.

— Треба показати їх Сарторіусові.