Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри (2023)

«Це той будинок через дорогу від дитячого майданчика?»

Він ще раз подивився на переляканий вираз обличчя Террі. Потім сховав фотографію разом з камерою у потаємну нішу ліжка й зачинив її.

«Камера, мабуть, зламалася», вирішив він.

Це було найкраще пояснення, яке він міг придумати.

Лежачи в ліжку, дивлячись на мінливі тіні на стелі, він вирішив більше про це не думати.

Зламана камера не варта того, щоб про неї турбуватися.

******

У вівторок після школи Грег поспішав зустрітися з Шері на дитячому майданчику, щоб подивитися бейсбольну гру «Дитячої Ліги» Пташки.

Був теплий осінній день, сонце стояло високо в безхмарному небі. Трава на майданчику була свіжоскошена і наповнювала повітря своїм солодким запахом.

Грег перетнув траву і примружився на яскраве сонячне світло, шукаючи Шері.

Обидві команди розминалися по боках ромба, кричали й сміялися, долинали звуки м'ячів, що звук м'ячів, що потрапляли в рукавички, змагався з їхніми гучними голосами. Кілька батьків і кілька дітей прийшли подивитися на гру. Деякі стояли навколо, інші сиділи на низьких трибунах уздовж першої бази. Грег помітив Шері та помахав їй рукою.

- Ти приніс камеру? - нетерпляче запитала вона, підбігаючи до нього, щоб привітатися.

Він показав камеру.

- Чудово, - вигукнула вона, посміхаючись. Дівчина потягнулася за нею.

- Здається, вона зламалась, - сказав Грег, тримаючи камеру. - Фото просто виходять неправильними якимись. Це важко пояснити.

- Може, справа не в фотографіях. Може, справа у фотографах, - підколола його Шері.

- А може, я наступний раз сфотографую, як ти їси бутерброд з оселедцем, - пригрозив Грег.

Він підніс камеру до очей і направив її на неї.

- Клацни, і я сфотографую, як ти з’їси цю камеру, - Шері в жартівливому тоні. Вона швидко підняла руку і вирвала фотоапарат з його руки.

- Навіщо вона тобі взагалі потрібна? - запитав Грег, роблячи невдалу спробу повернути її назад.  Шері тримала камеру трохи далі від його простягнутої руки.

- Я хочу сфотографувати Пташку, коли він візьме в руки битку. Він виглядає так само як страус-охоронець.

- Я все чув!

Пташка з'явився поруч з ними, прикидаючись ображеним.

Він виглядав безглуздо у своїй накрохмаленій білій формі. Сорочка була завелика, а штани були надто короткими. Кашкет був єдиною річчю, яка підходила. Він був синій, зі срібним дельфіном над козирком і написом «ДЕЛЬФІНИ ПІТТС ЛЕННДІНГУ».

- Що це за назва "Дельфіни"? Тим паче для бейсбольної команди? - запитав Грег.

- Всі інші назви були зайняті, - відповів Пташка. - У нас був вибір між "Зефірами" і "Дельфінами". Ніхто з нас не знав, що таке "Зефір", тому ми вибрали "Дельфінів".

Шері оглянула його з ніг до голови.

- Може, вам, хлопці, варто грати у своїх піжамах.

- Дякую за підтримку, - відповів Пташка. Він помітив камеру і вихопив її у Шера. - Гей, ти принесла камеру. А в ній є плівка?

- Так. Гадаю, що так, - відповів Грег. - Дай подивлюся.

Він потягнувся до камери, але Пташка увернувся.

- Гей, ти хіба не збираєшся поділитися цією штукою, Грег? - запитав він.

- Га? Що це ти маєш на увазі? - Грег знову потягнувся до камери, і знову Пташка відмахнувся від нього.

- Я маю на увазі, що ми всі ризикували життям у тому підвалі, щоб дістати її, чи не так? - сказав Пташка. - Ми всі повинні ділитися нею.

- Ну... - Грег не думав про це. - Мабуть, ти маєш рацію, Пташко. Але саме я той, хто її знайшов. Тож...

Шері вихопила камеру з рук Пташки.

- Я сказала Грегу принести її, щоб ми могли сфотографувати тебе, коли ти будеш грати.

- Як приклад хорошого спортсмена? - запитав Птах.

- Як поганий приклад, - сказала Шері.

- Ви просто заздрите, - відповів Пташка, насупившись, - тому, що я природжений спортсмен, а ви не можете перейти вулицю, не впавши на обличчя.

- Гей, Пташко, повернися в зграю! - гукнув один з тренерів з ігрового поля.

- Мені треба йти, - сказав Пташка, швидко махнув їм рукою і рушив риссю назад до своїх товаришів по команді.

- Ні, зачекай. Давай я швидко сфоткаю тебе, - сказав Грег.

Пташка зупинився, обернувся і став у позу.

- Ні, я зніму, - наполягала Шері.

Вона почала підносити камеру до очей, спрямовуючи її на Пташку. І коли вона підняла її, Грег схопився за камеру.

- Гей, дай я зніму!

В боротьбі хтось натиснув кнопку. Камера клацнула, а потім з’явився спалах. Вилізла ще не проявлена фотографія.

- Навіщо ти це зробив? - сердито запитала Шері.

- Вибач, - сказав Грег. - Я не хотів...

Вона витягла фотографію й тримала її в руці. Грег і Пташка підійшли ближче, щоб спостерігати за розвитком подій.

- Що це в біса таке? - вигукнув Пташка, пильно вдивляючись у маленький квадратик, у той час, як кольори яскравішали й набували форми.

- Ого! - вигукнув Грег.

На фото було видно, що Пташка розпластався непритомний на спині, з роззявленим ротом. Його шия була зігнута під страшним кутом, а очі міцно заплющені.

Дванадцята глава

- Агов, що це за дурна камера? - запитав Пташка, вихопивши знімок з рук Шері. Він нахиляв його з боку в бік, мружачись на нього. - Вона якась бракована чи щось таке.

- Дивно, - сказав Грег, хитаючи головою.

- Гей, Пташко, йди сюди! - гукнув тренер "Дельфінів".