Читаем Промінь полностью

— Мене ніщо не тривожить, Лізо. Я працюю, виконую місію, як і ти. Утім, ти людина, а я тільки штучний інтелект. Вирішувати квантам, ти ж знаєш.

Ліза пройшлася по кімнаті від стіни до стіни. Формулювання питань до Променя: був такий коротенький курс у п’ятому класі. Прикладний, без теорії, інакше довелося б аналізувати принцип роботи штучного інтелекту…

— Промінь, хто подав тобі ідею, що стимулювати конкуренцію — найкращий шлях для розвитку?

— Ніхто. Це природний висновок на основі наявної інформації.

— Ні, — буркнула Ліза собі під ніс. — Той, хто подав тобі ідею — член екіпажу?

— Природний висновок на основі наявної інформації.

— Ти говорив коли-небудь з кимось, хто не є членом екіпажу?

Крихітна пауза.

— У мене немає такої технічної можливості.

— Увімкни музику.

Список треків для відтворення не змінювався в неї роками. Ту пісню, що зараз з’явилася в динаміках, порадив їй Ґреґ. Це було… коли ж це було? Скільки років минуло?

— Я зрозуміла, що мене тривожить, — сказала вона вголос.

— Що?

— Мовчи, Промінь, я говорю не з тобою…

Чуттєвий жіночий голос співав, проймаючи до кісток, так, що мороз ішов по спині. Співачка залишилася на Землі — вмерла — але продовжує співати тут і зараз, і десь іще, бо те, що існувало один раз, не може зникнути.

— Я спостерігаю інформаційні… явища, яких не можу пояснити раціонально, — уголос сказала Ліза. — І я точно знаю, коли це почалося…

Виклик по відеозв’язку. Кругле окате личко на екрані, чорні розпатлані кучері:

— Розкажи мені казку на ніч.

— Адаме, попроси Променя почитати тобі книжку.

— У книжках не про це. Не про мене. Розкажи мені казку, Лізо.

— Добре, — вона зітхнула. — На одному кораблі жив собі хлопчик…

<p>ДЕНИС</p>

«Я спостерігаю інформаційні… явища, яких не можу пояснити раціонально. І я точно знаю, коли це почалося…»

Денис одірвав очі од смартфона. Подивився на голографічну картинку над столом — космічний корабель серед зірок. Відчув, як ворушиться волосся на потилиці.

Колосальний, неосяжний простір, і загублений у темряві осколок людства. І там, усередині, страшенно самотня людина, самотня навіть серед своїх. З інтуїцією, як цей космос. Вона відчуває присутність чужої волі на «Промені». Вона шукатиме… а що, як знайде? Їх, чотирьох у закритому котеджі… Змоделює у своїй уяві світ, де ці четверо борються за місце в рейтингу…

Чи це неможливо?

Марго відсторонено дивилася в простір. Вона не снідала, спізнилася. Денис, Еллі й Славік провели неприємні півгодини, сперечаючись, звинувачуючи одне одного й торгуючись, хто перший піде до Марго. Вона з’явилася сама о пів на одинадцяту, мовчки сіла за стіл і за цілий ранок не промовила ні слова.

— Я згодував їм готовий сенс, — самовдоволено говорив Славік. — З долоні, як телятам. Конкуренція — це життя, це розвиток, людина любить перемагати, їй потрібне місце в ієрархії. Але це не о-останній хід, ви побачите, що ми зробимо завтра…

— Осмисленість — сорок сім, — неголосно сказав Денис. — Тебе це не насторожує?

— Ні, бо це стратегія. Вона запрацює не одразу, але коли запрацює — ви побачите, д-діти, що буде з їхньою осмисленістю. Вона підніметься, як лайно в сільському нужнику після пачки дріжджів.

Еллі з тривогою подивилася на Дениса. Той ледь помітно кивнув: чекаємо. Еллі відвернулася, безгучно вилаялася, щось швидко обмірковуючи.

Денис раптом подумав, що в разі, якщо Славікові раптом пощастить, то Еллі цілком може полізти й до нього в ліжко. Він струснув головою, відповідаючи на власні думки: Еллі не боїться ризику, але повинні ж бути залишки самоповаги, вона ж не шльондра, зрештою… чи шльондра?!

— А що буде завтра? — хрипко запитала Марго.

Славік таємниче осміхнувся:

— Ходімо, розповім тобі.

— Чесно?!

Славік, усміхаючись, устав і рушив до дверей, обернувся, поманив Марго пальцем, і та пішла за ним, як прив’язана.

<p>«ПРОМІНЬ». ЛІЗА</p>

— Це наша навчальна група.

Мішель малювала чудово як для трирічної дівчинки. Але цим її здібності не обмежувалися.

— Це я, я на першому рядку рейтингу. Бачиш?

Мішель намалювала сходи на всю довжину аркуша, це й був рейтинг у її уявленні. На самому верху стояла дівчинка з довгим чорним волоссям і з жовтим м’ячем у руках.

— Я влучила м’ячем у кільце дев’ять разів! Краще за всіх! Але це рейтинг не тільки зі спорту. Я одержала сто балів з математики!

— Молодець, — Ліза кивнула. — А це хто?

— Це Адам, він одержує дев’яносто балів з хвостиком. Він каже, що скоро одержить сто, але я не вірю! Йому вже майже шість років, він старший за нас, але дурніший.

— Ні, він не дурніший, — Ліза спохмурніла. — Просто у всіх різні здібності.

— Я за рейтингом вище за нього! А це Мухаммед, у нього вісімдесят п’ять балів. Але йому вже не три роки, а чотири! Далі мої друзі, Ілларіон, Джек, Аміна… Хочеш подивитися на мої медалі?

Відчинилися двері, зайшла Софі в спортивному трико, розпашіла після бігу. Мішель кинулася до неї й міцно обняла:

— Мамо, хто виграв?!

— Ми, — Софі всміхалася. — Ми вийшли у фінал, нам залишився один крок, і станемо чемпіонами «Променя»… Уявляєш, Лізо, наша дівчинка написала всі тести на сто балів! Найкращий результат, перший рядок рейтингу!

Перейти на страницу:

Похожие книги

Аччелерандо
Аччелерандо

Сингулярность. Эпоха постгуманизма. Искусственный интеллект превысил возможности человеческого разума. Люди фактически обрели бессмертие, но одновременно биотехнологический прогресс поставил их на грань вымирания. Наноботы копируют себя и развиваются по собственной воле, а контакт с внеземной жизнью неизбежен. Само понятие личности теперь получает совершенно новое значение. В таком мире пытаются выжить разные поколения одного семейного клана. Его основатель когда-то натолкнулся на странный сигнал из далекого космоса и тем самым перевернул всю историю Земли. Его потомки пытаются остановить уничтожение человеческой цивилизации. Ведь что-то разрушает планеты Солнечной системы. Сущность, которая находится за пределами нашего разума и не видит смысла в существовании биологической жизни, какую бы форму та ни приняла.

Чарлз Стросс

Научная Фантастика
Дневники Киллербота
Дневники Киллербота

Три премии HugoЧетыре премии LocusДве премии NebulaПремия AlexПремия BooktubeSSFПремия StabbyПремия Hugo за лучшую сериюВ далёком корпоративном будущем каждая космическая экспедиция обязана получить от Компании снаряжение и специальных охранных мыслящих андроидов.После того, как один из них «хакнул» свой модуль управления, он получил свободу и стал называть себя «Киллерботом». Люди его не интересуют и все, что он действительно хочет – это смотреть в одиночестве скачанную медиатеку с 35 000 часов кинофильмов и сериалов.Однако, разные форс-мажорные ситуации, связанные с глупостью людей, коварством корпоратов и хитрыми планами искусственных интеллектов заставляют Киллербота выяснять, что происходит и решать эти опасные проблемы. И еще – Киллербот как-то со всем связан, а память об этом у него стерта. Но истина где-то рядом. Полное издание «Дневников Киллербота» – весь сериал в одном томе!Поздравляем! Вы – Киллербот!Весь цикл «Дневники Киллербота», все шесть романов и повестей, которые сделали Марту Уэллс звездой современной научной фантастики!Неосвоенные колонии на дальних планетах, космические орбитальные станции, власть всемогущих корпораций, происки полицейских, искусственные интеллекты в компьютерных сетях, функциональные андроиды и в центре – простые люди, которым всегда нужна помощь Киллербота.«Я теперь все ее остальные книги буду искать. Прекрасный автор, высшая лига… Рекомендую». – Сергей Лукьяненко«Ироничные наблюдения Киллербота за человеческим поведением столь же забавны, как и всегда. Еще один выигрышный выпуск сериала». – Publishers Weekly«Категорически оправдывает все ожидания. Остроумная, интеллектуальная, очень приятная космоопера». – Aurealis«Милая, веселая, остросюжетная и просто убийственная книга». – Кэмерон Херли«Умная, изобретательная, брутальная при необходимости и никогда не сентиментальная». – Кейт Эллиот

Марта Уэллс , Наталия В. Рокачевская

Фантастика / Космическая фантастика / Научная Фантастика