Читаем Промінь полностью

Він узяв книжку з ліжка й навмання погортав сторінки: «…Минуле міститься в нашій пам’яті лише уривками, майбутнє в темряві. Тільки сучасне може бути осяяне світлом. Адже ми повністю в ньому. Однак саме воно виявляється непроникним, бо ясним воно було б тільки при повному знанні минулого, яке служить йому основою, і майбутнього, яке таїть його в собі».

— Та пішли ви всі, — сказав Денис книжковій шафі.

Упустив другу книгу поряд з першою, відчинив шафу й знайшов плавки.

* * *

— Ти тільки подивися, що вона виробляє!

Славіків смартфон легко підключився до динаміків, які сам Славік і притяг зі спортзалу й поставив коло басейну. Тепер усе тремтіло, кущі тряслися, колонки видавали ритм, агресивний, як танкова атака, і так само гучний. Марго танцювала; Денис ніколи не бачив, щоб дівчата її віку так танцювали — якщо вони, звісно, не світові зірки.

Вогні басейну підсвічували її знизу. Марго рухалась, як кішка, як тінь, як статуетка з води. Здалося, зараз вона зірве із себе мокрий купальник… А, втім, трикотаж був такий тонкий і так злився зі шкірою, що майже не порушував гармонії.

Еллі спостерігала за нею зі складним лицем: вона вважала Марго кимось на зразок дуеньї, чия доля — бути в тіні й не відсвічувати. Еллі знала собі ціну й милостиво готова була визнавати переваги інших, але ж не такий безсоромний талант і безмежну чуттєвість.

Славік забув, хто він і де. Він сидів, роззявивши рота, не зводячи очей з Марго, не збираючись приховувати емоції. Коли хіп-хоп у динаміках змінився роком, Славік не витримав і підхопився, перекинувши пляжний стілець, кинувся до Марго й уплівся в її танець, смикаючись так, наче збирався вискочити зі своїх татуювань. Мокрі шорти ляскали його по стегнах, босі ноги ляпали по теплій підлозі, вибалушені очі сяяли.

— Сільська дискотека, — сказала Еллі впівголоса. — Візьми сосиску на мангалі, там ще залишилися.

Денис дивився, як танцює Марго. Еллі піймала його погляд:

— Ти справді незайманий?

— Це ганебно?

— Ні… ти просто ще маленький, — сказала вона з ноткою зневаги. — Твій фізичний розвиток відстає від розумового.

— Не відстає, — сказав Денис.

Еллі уважно на нього подивилася:

— Ти впевнений?

— Дражнишся? — він нервово всміхнувся.

Марго танцювала тепер класичний рок-н-рол, на ходу навчаючи Славіка трюкам.

— Ти впевнений, що в нас усе вийде з «Променем»? — запитала Еллі іншим голосом, низьким і тривожним, без вічного глузування.

— Обіцяю, — сказав Денис.

Еллі секунду помовчала — і раптом розсміялася. Простягла йому руку:

— Ходімо.

* * *

У неї в кімнаті Денис захотів перевести все на жарт, але не посмів. Якщо зараз відступити — він не пробачить собі боягузтва. Чи буде життя потім, після «Променя»? Він гадки не мав. Можливо, це останній шанс?

Кімната Еллі була типова, така сама, як у Дениса, тільки лампи у фальшивому «вікні» не були розбиті. За акуратно затягнутими шторами світлішала начебто місячна ніч, Денисові навіть здалося на секунду, що це справжнє вікно… Ні, звісно. Світлодіоди.

– Іди сюди, не бійся. Я тебе всього навчу.

– І багато в тебе було учнів? — зі страху він став зухвалий.

Еллі засміялася:

— Учнів не було. Був учитель. Іди, іди…

Її ліжко пахло парфумами й свіжим потом. Від цього запаху, від її дотиків Денис, здається, вилетів зі свого тіла й завис під стелею, як прихована камера, дивлячись на те, що відбувається внизу.

— Я почуваюсь, наче артист у порно-комедії.

— А ти не спіши.

Він звалився з-під стелі, знову вселився в своє тіло й злетів уже разом з ним — усе навколо втратило вагу, постіль перетворилася на хмарки, Денис борсався в них, у запаху шкіри, парфумів, басейну, хотів втриматися якнайдовше, але вдарила блискавка, і пролився дощ. Денис гримнувся з небес, побачив біля свого обличчя м’які білі груди — і ледь не злетів знову.

Еллі засміялася. Він звівся на ліктях:

— Щось не так?!

— Усе добре, — вона поплескала його по голій спині, як щеня. Він зробив рух, збираючись вибратися з ліжка, вона потягнула його до себе й змусила лягти поруч:

— Усе добре… Ми з тобою ніби в космосі. Ніби це не вони… а ми в космосі.

<p>«ПРОМІНЬ». ЛІЗА</p>

— Неначе ми з тобою самі на всьому кораблі…

— Пафос оф, — сонно пробубоніла Ліза. — Важілець униз.

— Що?

— Нічого, нічого…

Вона пригорнулася до нього, притислася лицем до теплої майки на його грудях. Заплющила очі. Вдихнула його запах. Не спалося, але й так було добре: після цього божевільного дня. Після холоду в нескінченних напівтемних коридорах. Після розрахунків, які більше лякали, ніж вселяли надію. Треба ж: було тепло й світло, вільно й сито, і можна було гуляти над річковою кручею і кататися на дошці в океанських хвилях, але все-таки щось гнітило. А тепер щодня вона боїться, що доведеться скорочувати норми хліба. І, озираючись назад, дивується: чого ж нам не вистачало?!

Перейти на страницу:

Похожие книги

Аччелерандо
Аччелерандо

Сингулярность. Эпоха постгуманизма. Искусственный интеллект превысил возможности человеческого разума. Люди фактически обрели бессмертие, но одновременно биотехнологический прогресс поставил их на грань вымирания. Наноботы копируют себя и развиваются по собственной воле, а контакт с внеземной жизнью неизбежен. Само понятие личности теперь получает совершенно новое значение. В таком мире пытаются выжить разные поколения одного семейного клана. Его основатель когда-то натолкнулся на странный сигнал из далекого космоса и тем самым перевернул всю историю Земли. Его потомки пытаются остановить уничтожение человеческой цивилизации. Ведь что-то разрушает планеты Солнечной системы. Сущность, которая находится за пределами нашего разума и не видит смысла в существовании биологической жизни, какую бы форму та ни приняла.

Чарлз Стросс

Научная Фантастика
Дневники Киллербота
Дневники Киллербота

Три премии HugoЧетыре премии LocusДве премии NebulaПремия AlexПремия BooktubeSSFПремия StabbyПремия Hugo за лучшую сериюВ далёком корпоративном будущем каждая космическая экспедиция обязана получить от Компании снаряжение и специальных охранных мыслящих андроидов.После того, как один из них «хакнул» свой модуль управления, он получил свободу и стал называть себя «Киллерботом». Люди его не интересуют и все, что он действительно хочет – это смотреть в одиночестве скачанную медиатеку с 35 000 часов кинофильмов и сериалов.Однако, разные форс-мажорные ситуации, связанные с глупостью людей, коварством корпоратов и хитрыми планами искусственных интеллектов заставляют Киллербота выяснять, что происходит и решать эти опасные проблемы. И еще – Киллербот как-то со всем связан, а память об этом у него стерта. Но истина где-то рядом. Полное издание «Дневников Киллербота» – весь сериал в одном томе!Поздравляем! Вы – Киллербот!Весь цикл «Дневники Киллербота», все шесть романов и повестей, которые сделали Марту Уэллс звездой современной научной фантастики!Неосвоенные колонии на дальних планетах, космические орбитальные станции, власть всемогущих корпораций, происки полицейских, искусственные интеллекты в компьютерных сетях, функциональные андроиды и в центре – простые люди, которым всегда нужна помощь Киллербота.«Я теперь все ее остальные книги буду искать. Прекрасный автор, высшая лига… Рекомендую». – Сергей Лукьяненко«Ироничные наблюдения Киллербота за человеческим поведением столь же забавны, как и всегда. Еще один выигрышный выпуск сериала». – Publishers Weekly«Категорически оправдывает все ожидания. Остроумная, интеллектуальная, очень приятная космоопера». – Aurealis«Милая, веселая, остросюжетная и просто убийственная книга». – Кэмерон Херли«Умная, изобретательная, брутальная при необходимости и никогда не сентиментальная». – Кейт Эллиот

Марта Уэллс , Наталия В. Рокачевская

Фантастика / Космическая фантастика / Научная Фантастика