Краєвиди підглядника

Врятувала мене моя непогамовна пристрасть підглядати. Я знову поліз на свою башту. Та Шері того вечора не було. Мабуть, купалася в інший час або під протилежною стіною. Тож я почав приходити раніше й оглядати всіх дівчат від початку. Переді мною знову відкривався світ різнородних талій, ніжок, вигинів, облич і кіс. Це був наче білий гай найвибагливіших форм. Я бродив уявою в тому гаю й заходив у найінтимніші місця. Часами я мав почуття, що заблуджу там назавжди. Та мене врятувала Шері, яка на третій день появилася під душем о десятій годині. Я на мить завмер. Не міг поворухнути рукою чи ногою. Наче боявся сполохати її. Наче боявся, що вона зникне, мов марево. її тіло було рівномірно засмагле. Видно, вона лежала на сонці зовсім гола. Почуття ревнощів здавило мені горло. Неспроможний спокійно дивитися на її красу, я відвернувся й зійшов униз.

Невдовзі я знову почав марити про Беверлі. Знов почав вилазити на свою башту, але пізніше, о десятій тридцять, щоб не споглядати Шері й не переживати додаткового болю. Беверлі й тепер приходила пізно, як минулого року, робила гімнастику, масажувала тіло, ритмічно погладжувала свого клітора й переживала оргазми. Кожна частина її пухкенького тіла збуджувала мене. Одного вечора вона зігнулася, розтягнула руками сідниці й почала викручувати ними. Мені сперло дух і запаморочилося в голові. Тоді Беверлі обернулася, приклала до уст долоню і здула поцілунок у мій бік.

Мене вдарила хвиля сорому, і я відразу зліз із башти. Коли ніхто не знав про моє підглядання, то це була виключно моя приватна розвага чи манія, і я не мав тут ніяких етичних проблем. Коли ж інші дізнавалися про це, то моє підглядання відразу ставало негідним. Тому я переніс свої мрії й марення про Беверлі до своєї кімнатки. Тут я був зовсім вільний у своїй уяві, — ніхто не міг підглянути за мною.

На другий день Беверлі наздогнала мене в коридорі й привіталася:

— Гай, Марк!

— Беверлі! — скрикнув я захоплено.

— Чи я гарно виглядаю гола під душем? — шепнула мені на вухо.

— Дуже гарно. Ти збуджуєш мене до втрати розуму. Я тільки й про тебе думаю.

— І уявляєш всілякі способи кохання зі мною?

— Точно.

— Я роблю так само.

— Але як ти дізналася, що я підглядаю за тобою?

— Чудом! Пригадуєш, як передучора в цілій школі погасло світло? Ніч була прозора, і мій зір випадково впав на башту. Я відразу упізнала тебе, бо в школі нема другого такого довганя.

— Мені соромно за себе…

— Чому? Я люблю, як ти підглядаєш за мною. Це мене збуджує, легше дістаю оргазм.

— Я дуже тужу за тобою, хочу тебе, — сказав я потихеньку.

— Я, може, прийду до тебе в суботу. Мій хлопець вибирається на вікенд до Бостона. Його мати захворіла.

— Не знаю, як дочекаюся суботи! — сказав я пристрасно.

Вона глянула на мене, усміхнулася й побігла.

У суботу я сидів, хвилювався й чекав на Беверлі. У вікно заглядав повний місяць і ще більше тривожив мене. Вона прибігла щойно після одинадцятої години. Була в нічній сорочці, накинула тільки на плечі велику хустку. Я кинувся їй до ніг, гладив стопи, цілував литки, коліна й стегна. Тоді поліз головою їй під сорочку, цілував стать, живіт і груди. Вона стягнула через голову сорочку, шепнула мені на вухо, чого бажає, і впала на ліжко — обличчям вниз. Я впав на неї і прямо божеволів, кохаючи її. Беверлі залишилася в мене на ніч. Щопівгодини шепотіла мені на вушко, а я кохав її все в іншому змісті і в іншому стилі. Надосвітку, коли ледве почало видніти, вона вдягнула сорочку, закуталася хустиною й побігла до свого гуртожитку. Я впав на ліжко й довго ще мріяв про неї.

Беверлі була протилежністю до того типу жінки, в який я міг закохатися. Іншими словами, не мала ніякої подібности до моєї мами. Але я почувався щасливим з нею. А коли її не було, я порожнів і тужив. Невже я закохувався в неї? Що ж… Ми підходили одне одному в кожному відношенні. Якби не Шері, може, я й закохався б у Беверлі…

Як я вже згадував, це був мій останній рік у середній школі. З цим було пов'язано багато проблем, які я мусив розв'язувати. А це, у свою чергу, відволікало мене від підглядання, від думок про Шері та від марень про Беверлі. Мені треба було подумати про своє майбутнє. Про повернення до мами не було навіть мови. В неї було нове життя. Крім того, я надто віддалився від неї емоційно. Мені треба було вступити до університету й отримати хоч би маленьку стипендію, щоб можна було скромно прожити на неї. Решту я заробляв би собі. Впродовж трьох останніх місяців я заповнював анкети і розсилав їх до різних університетів та різних фундацій разом із рекомендаційними листами, оцінками за останні чотири роки навчання та біографічними даними. Крім того, мусив готуватися до так званих S. А. Т. іспитів, які були обов'язкові для вступу до університету.