Певно, «співмешканець» чарівну мадам Такіхасі
ти не звикла: панчохи, підв’язки, корсет, шовкова
впольовує.
комбінація. Очі вирячив, немов абориген, що впер-
Але все одно треба підстрахуватися.
ше вітрильник на горизонті свого безлюдного остро-
Муся взяла свій саквояж і у вбиральні зачи ни-
ва побачив.
лася. Про всяк випадок воду пустила і взялася до
Потім — о жах! — двома пальцями підв’язку перед
справи.
очима здійняв, роздивляється, як дитина брязкальце.
Робила все так само, як і в апартаментах вбитого
Муся гнівно дверима клацнула.
інженера. Тільки тепер не квапилася. Розставила на
Гаспид так і завмер.
мармурі всі свої скляночки і колбочки, пензлики ро-
Зашарівся, каже здушеним голосом, хоч і намага-
зіклала. Обережно з ридикюлю поцуплені прибори
ється все на жарт повернути:
дістала — двома пальчиками, щоби сліди не стерти.
— Скільки у вас, у жінок, перепрошую, амуніції…
Графітом посипала — є відбитки!
Як ви тільки з усім цим пораєтесь? Це ж професором
Перезняла їх на папірці.
треба бути…
96
97
Муся підскочила, підв’язку з його рук висмикнула, Муся озирнулася ще раз на двері — вода шумить —
розкидані речі ковдрою накрила.
і витягла з-під кушетки валізу свого напарника, від-
І пішло-поїхало:
крила. Засоромилася спочатку, а потім підбадьорила
— Маніяк!
себе: якщо він, нахаба, її речі безсоромно роздивляв-
— Дякую…
ся, то чим вона гірша? Тобто… краща?
— Фетишист!
Почала білизну перевертати.
— О, це щось новеньке! Щиро дякую!
Подивувалася тому, як чоловікові мало треба у по-
— Акце… акцентуйована особистість!!!
рівнянні з жінками. Єдине, чого було багато, так це
— Ого! А про це прошу докладніше…
шкарпеток. Що, до речі, Мусю потішило: хоч у цьому
— Віднині, вельмишановний, — гнівно каже Му-
він охайний.
ся, — будемо спілкуватися лише на публіці! Не хочу
Сорочок небагато, всі білі, але…
вас ані бачити, ані чути!
Муся навіть розчулилась — не нові, видно, що сто
І демонстративно до стіни відвернулася.
разів випрані, хоч і накрохмалені. Наштовхнулась на
— Через ваш нестерпний характер, — зморщив-
щось тверде, в хустину загорнуте.
ся Олексій, — мені доведеться до вбиральні пере-
Вийняла, розмотала похапцем.
братися!
Револьвер!
Розвернувся — і до ванної кімнати.
Далі — більше.
Дверима грюкнув, аж картина зі стіни впала.
На дні — дві вирізки з газет.
Залишившись на самоті, Муся зітхнула з полег-
Пробіглась очима: «…
шенням.
Дослухалась. У вбиральні шуміла вода — напар-
ник душ приймав. А отже, є у неї не менше ніж пів-
ла, адже там звичайна світська хроніка, читає далі: —
години на…
На що?
Саквояж її, на жаль, у вбиральні схований. От-
же, співставити відбитки пальчиків доведеться не-
скоро.
Тому можна зробити інше — те, що давно хотіла,
але нагоди не випадало. А саме — обшук!
Адже і цей типчик почав здаватися їй підозрілим.
Чому до каюти вбитого несподівано завітав? Чому
і вночі слідом за нею туди ж прокрався? Невже тіль-
ки через її, Мусину, неймовірну вроду?
98
99
Треба б одразу до капітана бігти, а ще краще —
Іполита Вікентійовича покликати (ех, хоча і шкода йо-
Відірвалася, знову до звуків дослухалась: вода
му свої лаври віддавати!), але небезпечно те все —
ллється.
а раптом втече?
Узялася до другого аркушика, вирваного з іншої
Варто дочекатися зупинки і здати злодія поліції
газети. Тут уже цікавіше — кримінальна хроніка:
з рук до рук.
«
А перед тим краще тут самій допитати, прямо тут!
Трішки моторошно Мусі.