— На мою думку, збій у роботі мозкових процесорів не міг стати причиною втечі та подій, що їй передували. Те, що здійснили боти, не можна назвати збоєм. Той факт, що під час утечі «малюки» керувались сигналами з процесорів, ще більше збиває з пантелику, — хлопець впер погляд у стіл перед собою. — Сьогодні я продовжу розслідування, детальніше розбираючи коди, але на даний момент я не до кінця розумію, що від мене вимагається.
— Якби ми розуміли, тебе б сюди не викликали, — холодно сказав Кейтаро. — Вас зібрали для того, щоб гуртом ми могли визначити причини, що призвели до подій 31 липня. Незалежно від того, вдасться нам це чи ні, від тебе, Тимуре, вимагається написати програму, яка нейтралізує ботів і дозволить повернути їх до лабораторії. 63 «малюки», що залишились у «яслах», піддаються перепрошивці. Ми зберігаємо доступ до їхніх мізків. Немає жодних причин думати, що з утікачами буде інакше.
— Раніше ви хіба не пробували?
— Пробували. Спочатку стирали все підряд. Потім закидали у голови підпрограми, орієнтовані на погашення активності та емоційних проявів. Модулі успішно компілювались, але з якихось причин не запускалися. Тобі треба розібратись чому і написати програму, яка запускатиметься.
Програміст глипав на Ральфа, Кейтаро, Тіану. Вони виглядали розслабленими. Група чомусь вірила, що Тимур, щойно торкнувшись клавіш, виправить усе і боти самі заскочать до ясел. Вони не розуміли, що шанси мізерні. Налаштування програми може розтягтись на місяці. За цей час, якщо він правильно зрозумів обстановку, боти передохнуть у пустелі.
Отоді Тимур відважився задати питання, котре муляло його цілий ранок:
— Слухайте, чуваки, а як щодо плану «b»?
У конференц-залі запала мовчанка. Відповів Ральф, ретельно підбираючи слова:
— Ми розглядали різні варіанти перед твоїм прибуттям, і чимало з них… більшість із них… кгм… майже всі вони є неприйнятними.
— Тобто в нас немає жодних альтернативних варіантів? Тільки програма?
— Є, — в розмову втрутився Ріно. Амбал підсунувся до столу, загасивши недопалок у чиємусь пластиковому стаканчику, і ляпнув: — На крайняк ми передушимо вилупків. Оце і є план «b», українцю.
Ральф послав гнівний погляд Хедхантеру, а тоді повернувся до Тимура. Неохоче визнав:
— В принципі, так. У разі крайньої необхідності під час атаки на наш комплекс можна застосувати нервово-паралітичний газ. Ніхто не збирається душити ботів, це лиш…
— Це неприпустимо! — викрикнув Кацуро Такеда, перебиваючи канадця. — Хто взагалі запустив цю горилу в залу нарад? — японець тицьнув пальцем на Ріно.
На мить усі отетеріли. Велетень напружився, випуклі м’язи грудей заходили хвилями. Він випнув щелепу, аж суглоби клацнули.
— Як ти мене назвав? — голос був тихим, але на денці відчувалось гудіння урагану.
Японець втямив, що перегнув палицю, і спробував перескочити неприємний момент, хутко залопотівши:
— Це мільярди доларів інвестицій! Чим ви думаєте? — на всяк випадок Кацуро трохи відсунувся від краю, щоб Хедхантер не міг схопити його, перегнувшись через стіл. — Ми, на хрін, грохнемо всіх ботів, заодно ще й затруївши когось із наших! Отакий ваш план?
Ріно стиснув кулаки. Очі відсунулися в глиб лоба, сфокусувавшись на горлі молодого японця. Ральф, схилившись, щось тихо, але твердо проказав до амбала.
— І я проти… — вперше за вечір озвався Ігор. Ємельянова спершу ніхто не почув, бо всі слідкували за тим, як Ральф уговтує Ріно. Тоді росіянин повторив: — Я проти того, щоб застосовувати нервово-паралітичний газ.
— Я згодна з Кацуро, — підтримала молодого японця Тіана Емерсон. — Давайте не робити з мухи слона. Ситуація не є аж такою небезпечною. Не сваріться, ми впораємося. Нас тут одинадцять чоловік, більшість — доктори наук… А застосовувати газ? Це виглядатиме якось… тупо. Вам не здається? Нам же треба їх просто переловити.
Знову заговорив Тимур:
— Я думаю, що зможу знайти вирішення проблеми. Разом з тим, ви чудово знаєте: на те, щоб реалізувати задумане, у мене десять днів, — хлопець двічі підряд знизав плечима. — Не моя в цьому вина. Я знайду рішення, це я гарантую, проте налаштування та компіляція можуть затягнутись. Я хочу бути впевненим, що у нас є запасний варіант, і знати, в чому він полягає.
Кейтаро Рока почекав, щоб переконатись, що Тимур закінчив.
— Дякую за відвертість, Тимуре. Ми з Ральфом маємо деякі задумки, а шановний Ріно Хедхантер люб’язно погодився їх виконати. Звісно, якщо в тому буде потреба і тільки після моєї санкції.
Ріно сидів нерухомо, мов снайпер, слідкуючи за Такедою. Кейтаро правив далі: