Читаем Бог, що віджив своє. Довідник для початківців полностью

Тепер, у ці часи була розумна людина, Ісус, якщо це буде законно називати його людиною, бо Він був чинитилем чудних діл, учителем таких людей, котрі слухають правду з задоволенням. Він повів за Собою як і багато євреїв, так і багато з поган. Він був Месія; і коли Пилат, за радою головних серед нас, засудив Його на хрест, ті, що любили Його, спочатку не залишили Його, бо Він з’явився їм знову живим на третій день, як святі пророки предвістили цю та тисячу інших чудних речей про Нього; і плем’я християн, названих так від Нього, не щезло понині.

Багато істориків підозрюють, що цей уривок – підробка, яку пізніше додав якийсь християнський письменник. Найпідозріліша фраза – «Він був Месія». У єврейській традиції ім’ям «Месія» називали довгоочікуваного єврейського царя чи полководця, який мав народитись, щоб перемогти ворогів юдеїв. Християни вчили, що Ісус був Месія («Христос» – це просто грецький переклад цього слова). Однак для побожного юдея Ісус якось не схожий на полководця. Фактично це ще м’яко сказано. Його заклики до миру – навіть підставляти другу щоку, коли хтось вас ударить – зовсім не те, чого очікуєш від воїна. І далекий від того, щоб повести євреїв проти тогочасних римських поневолювачів, Ісус смиренно пішов на страту від їхніх рук. Ідея, що Ісус був Месія, здавалася б побожному юдею, як Йосип Флавій, божевільною. Якби Флавій чомусь пішов проти всього свого виховання й переконав себе, що такий малоймовірний персонаж, як Ісус, був Месія, він написав би про це велику пісню й танець до неї. Він не кинув би просто випадкову фразу «Він був Месія». Тому вона дуже схожа на пізнішу християнську підробку. Саме так сьогодні вважає більшість учених мужів.

З-поміж інших давніх істориків Ісуса згадує лише римлянин Корнелій Тацит (54–120). Приписуваний йому твір пропонує переконливіше свідчення на користь існування Ісуса, що особливо цікаво, бо Тацит не каже про християн нічого доброго. Пишучи латиною про переслідування перших християн за часів імператора Нерона (37–87), Тацит зауважив:

І ось Нерон, щоб розвіяти чутки, постарався вишукати винних і піддав найвитонченішим покаранням тих, хто своїми мерзотами заслужив до себе загальну ненависть і кого юрба називала християнами. Христа, від імені якого походить ця назва, стратив за часів Тиберія прокуратор Понтій Пілат; придушене на час, це згубне марновірство стало знову вихоплюватися назовні, і не тільки в Юдеї, звідки пішла ця пошесть, але й у Римі, куди звідусіль стікається усе бридотне і безсоромне і де воно знаходить своїх прибічників[2].

Хай там як, але цей уривок теж багато хто вважає підробкою.

За словами більшості, але не всіх науковців, вірогідно, що Ісус справді існував. Звісно, ми знали б це точно, якби могли бути впевнені в історичній правдивості чотирьох Євангелій Нового Заповіту. Донедавна ніхто в них не сумнівався. В англійській мові навіть є вислів «євангельська правда», який означає, що правдивіше вже нікуди. Однак сьогодні цей вислів звучить не надто переконливо після досліджень XIX та XX століть (особливо німецьких науковців).

Перейти на страницу:

Похожие книги

Сочинения
Сочинения

Иммануил Кант – самый влиятельный философ Европы, создатель грандиозной метафизической системы, основоположник немецкой классической философии.Книга содержит три фундаментальные работы Канта, затрагивающие философскую, эстетическую и нравственную проблематику.В «Критике способности суждения» Кант разрабатывает вопросы, посвященные сущности искусства, исследует темы прекрасного и возвышенного, изучает феномен творческой деятельности.«Критика чистого разума» является основополагающей работой Канта, ставшей поворотным событием в истории философской мысли.Труд «Основы метафизики нравственности» включает исследование, посвященное основным вопросам этики.Знакомство с наследием Канта является общеобязательным для людей, осваивающих гуманитарные, обществоведческие и технические специальности.

Иммануил Кант

Философия / Проза / Классическая проза ХIX века / Русская классическая проза / Прочая справочная литература / Образование и наука / Словари и Энциклопедии
1. Объективная диалектика.
1. Объективная диалектика.

МатериалистическаяДИАЛЕКТИКАв пяти томахПод общей редакцией Ф. В. Константинова, В. Г. МараховаЧлены редколлегии:Ф. Ф. Вяккерев, В. Г. Иванов, М. Я. Корнеев, В. П. Петленко, Н. В. Пилипенко, Д. И. Попов, В. П. Рожин, А. А. Федосеев, Б. А. Чагин, В. В. ШелягОбъективная диалектикатом 1Ответственный редактор тома Ф. Ф. ВяккеревРедакторы введения и первой части В. П. Бранский, В. В. ИльинРедакторы второй части Ф. Ф. Вяккерев, Б. В. АхлибининскийМОСКВА «МЫСЛЬ» 1981РЕДАКЦИИ ФИЛОСОФСКОЙ ЛИТЕРАТУРЫКнига написана авторским коллективом:предисловие — Ф. В. Константиновым, В. Г. Мараховым; введение: § 1, 3, 5 — В. П. Бранским; § 2 — В. П. Бранским, В. В. Ильиным, А. С. Карминым; § 4 — В. П. Бранским, В. В. Ильиным, А. С. Карминым; § 6 — В. П. Бранским, Г. М. Елфимовым; глава I: § 1 — В. В. Ильиным; § 2 — А. С. Карминым, В. И. Свидерским; глава II — В. П. Бранским; г л а в а III: § 1 — В. В. Ильиным; § 2 — С. Ш. Авалиани, Б. Т. Алексеевым, А. М. Мостепаненко, В. И. Свидерским; глава IV: § 1 — В. В. Ильиным, И. 3. Налетовым; § 2 — В. В. Ильиным; § 3 — В. П. Бранским, В. В. Ильиным; § 4 — В. П. Бранским, В. В. Ильиным, Л. П. Шарыпиным; глава V: § 1 — Б. В. Ахлибининским, Ф. Ф. Вяккеревым; § 2 — А. С. Мамзиным, В. П. Рожиным; § 3 — Э. И. Колчинским; глава VI: § 1, 2, 4 — Б. В. Ахлибининским; § 3 — А. А. Корольковым; глава VII: § 1 — Ф. Ф. Вяккеревым; § 2 — Ф. Ф. Вяккеревым; В. Г. Мараховым; § 3 — Ф. Ф. Вяккеревым, Л. Н. Ляховой, В. А. Кайдаловым; глава VIII: § 1 — Ю. А. Хариным; § 2, 3, 4 — Р. В. Жердевым, А. М. Миклиным.

Александр Аркадьевич Корольков , Арнольд Михайлович Миклин , Виктор Васильевич Ильин , Фёдор Фёдорович Вяккерев , Юрий Андреевич Харин

Философия