Читаем Бог, що віджив своє. Довідник для початківців полностью

Усі ці три релігії називають монотеїстичними, бо їхні представники нібито вірять лише в одного бога. Я кажу «нібито» з кількох причин. Ягве, головний нині бог (якого тому писатиму з великої літери Б – Бог), виник із малого, як родовий бог давніх синів Ізраїлевих, що, за їхнім переконанням, піклувався про них як про свій «обраний народ». (До нинішнього поклоніння Ягве в усьому світі привела історична випадковість – визнання християнства в Римській імперії після навернення імператора Костянтина 312 року н. е.) Сусідні племена мали власних богів, які, за їхнім переконанням, забезпечували їм особливий захист. І хоча сини Ізраїлеві поклонялися родовому богу Ягве, вони не обов’язково не вірили в богів конкурентних племен на кшталт бога родючості ханаанців Ваала; вони лише вважали, що Ягве більш могутній, а також надзвичайно ревнивий (як ми побачимо згодом): горе вам, якщо він спіймає вас за фліртом з якимись іншими богами.

Монотеїзм сучасних християн та мусульман теж досить сумнівний. Наприклад, вони вірять у злого «диявола» на ім’я Сатана (у християнстві) чи Шайтан (в ісламі). Він має також багато інших імен, як-от Вельзевул, Старий Нік, Лукавий, Спокусник, Грішний ангел, Люцифер. Християни та мусульмани не називають його богом, але вважають, що він має богоподібні сили і з усіма легіонами зла веде запеклу війну проти Божих сил добра. Релігії часто наслідують ідеї з давніших релігій. Поняття всеосяжної війни добра зі злом, імовірно, походить від зороастризму – давньої релігії, яку заснував перський пророк Зороастр і яка вплинула на авраамічні релігії. Зороастризм був релігією двох богів: бога добра (Агура Мазда), який веде битву з богом зла (Ангра-Майнью). Зороастрійців можна знайти й досі, особливо в Індії. Це ще одна релігія, у яку я не вірю, і ви, мабуть, теж.

Одне з найжахливіших звинувачень для атеїстів, особливо в Америці та ісламських країнах, полягає в тому, що вони поклоняються Сатані. Насправді ж атеїсти вірять у богів зла не більше, ніж у богів добра. Вони не вірять ні в що надприродне. У Сатану вірять лише релігійні люди.

Християнство теж межує з політеїзмом, але в інший спосіб. «Отець, Син і Святий Дух» описані як «три в одному й один у трьох». Що саме це означає, теологи сперечаються (часто запекло) протягом багатьох століть. Це схоже на якусь формулу втискання політеїзму в монотеїзм. Його можна навіть назвати тритеїзмом. Давній розкол у християнській історії між східною (православною) та західною (римською) католицькою церквою здебільшого зумовила суперечка через таке питання: Святий Дух «виходить від» (хай би що це означало) Отця та Сина чи лише з Отця? Теологи насправді роздумують про це впродовж усього свого часу.

А є ще мати Ісуса Марія. Для римо-католиків Марія – богиня в усьому, крім назви. Вони заперечують, що Марія – богиня, але все одно моляться їй. Вони вірять у її «непорочне зачаття». Що це означає? Ну, католики вірять, що всі ми «народжені в гріху». Навіть крихітні діти, що, як можна було б подумати, ще трохи замалі, щоб грішити. Хай там як, однак католики вважають, що Марія (як і Ісус) була винятком. Усі решта з нас наслідують гріх першої людини Адама. Фактично Адам ніколи насправді не існував, тому й згрішити не міг. Однак католицьких теологів не збити з пантелику такими дрібницями. Католики вірять, що Марія, замість померти, як решта з нас, тілесно вознеслася (була засмоктана) «вгору» на небеса. Вони зображують її як «Царицю Небесну» (іноді навіть «Царицю Всесвіту»!) з маленькою короною, що балансує на маківці. Усе це нібито робить Марію як мінімум не меншою богинею, ніж будь-яку з тисяч і тисяч індуїстських божеств (яких самі індуси називають просто іншими версіями одного бога). Якщо греки, римляни та вікінги були політеїсти, то й римо-католики теж.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Сочинения
Сочинения

Иммануил Кант – самый влиятельный философ Европы, создатель грандиозной метафизической системы, основоположник немецкой классической философии.Книга содержит три фундаментальные работы Канта, затрагивающие философскую, эстетическую и нравственную проблематику.В «Критике способности суждения» Кант разрабатывает вопросы, посвященные сущности искусства, исследует темы прекрасного и возвышенного, изучает феномен творческой деятельности.«Критика чистого разума» является основополагающей работой Канта, ставшей поворотным событием в истории философской мысли.Труд «Основы метафизики нравственности» включает исследование, посвященное основным вопросам этики.Знакомство с наследием Канта является общеобязательным для людей, осваивающих гуманитарные, обществоведческие и технические специальности.

Иммануил Кант

Философия / Проза / Классическая проза ХIX века / Русская классическая проза / Прочая справочная литература / Образование и наука / Словари и Энциклопедии
1. Объективная диалектика.
1. Объективная диалектика.

МатериалистическаяДИАЛЕКТИКАв пяти томахПод общей редакцией Ф. В. Константинова, В. Г. МараховаЧлены редколлегии:Ф. Ф. Вяккерев, В. Г. Иванов, М. Я. Корнеев, В. П. Петленко, Н. В. Пилипенко, Д. И. Попов, В. П. Рожин, А. А. Федосеев, Б. А. Чагин, В. В. ШелягОбъективная диалектикатом 1Ответственный редактор тома Ф. Ф. ВяккеревРедакторы введения и первой части В. П. Бранский, В. В. ИльинРедакторы второй части Ф. Ф. Вяккерев, Б. В. АхлибининскийМОСКВА «МЫСЛЬ» 1981РЕДАКЦИИ ФИЛОСОФСКОЙ ЛИТЕРАТУРЫКнига написана авторским коллективом:предисловие — Ф. В. Константиновым, В. Г. Мараховым; введение: § 1, 3, 5 — В. П. Бранским; § 2 — В. П. Бранским, В. В. Ильиным, А. С. Карминым; § 4 — В. П. Бранским, В. В. Ильиным, А. С. Карминым; § 6 — В. П. Бранским, Г. М. Елфимовым; глава I: § 1 — В. В. Ильиным; § 2 — А. С. Карминым, В. И. Свидерским; глава II — В. П. Бранским; г л а в а III: § 1 — В. В. Ильиным; § 2 — С. Ш. Авалиани, Б. Т. Алексеевым, А. М. Мостепаненко, В. И. Свидерским; глава IV: § 1 — В. В. Ильиным, И. 3. Налетовым; § 2 — В. В. Ильиным; § 3 — В. П. Бранским, В. В. Ильиным; § 4 — В. П. Бранским, В. В. Ильиным, Л. П. Шарыпиным; глава V: § 1 — Б. В. Ахлибининским, Ф. Ф. Вяккеревым; § 2 — А. С. Мамзиным, В. П. Рожиным; § 3 — Э. И. Колчинским; глава VI: § 1, 2, 4 — Б. В. Ахлибининским; § 3 — А. А. Корольковым; глава VII: § 1 — Ф. Ф. Вяккеревым; § 2 — Ф. Ф. Вяккеревым; В. Г. Мараховым; § 3 — Ф. Ф. Вяккеревым, Л. Н. Ляховой, В. А. Кайдаловым; глава VIII: § 1 — Ю. А. Хариным; § 2, 3, 4 — Р. В. Жердевым, А. М. Миклиным.

Александр Аркадьевич Корольков , Арнольд Михайлович Миклин , Виктор Васильевич Ильин , Фёдор Фёдорович Вяккерев , Юрий Андреевич Харин

Философия