7adaab6e236f4333881613dfe7a1fe69

Агнешка, зачаровано дивилися в пустку дороги, навіть не здогадуючись, що вони сподіваються там побачити. Раптом з’явився кортеж, Папа роздавав благословення, монахині в чорних сукнях трохи

нижче коліна співали гімни польською мовою, він зайшов у костел, потім вийшов, Агнешка не знала, що він там робив — мабуть, молився перед тим розп’яттям, під яким звучить Моцарт, поки

глядачі стиха сплять за колоною. Агнешка зовсім не розумілася на

архітектурі, всі знання, які вона могла отримати з цього приводу, 27

обмежувалися вікіпедією, але зачарованість готикою штовхнула її

в польське посольство разом з нікому не відомими композиторами, які хотіли вивчати композицію за кордоном, бо в наших консерваторіях

застарілі методи викладання, таємними адептами авторського

кінематографа, які знімають акторів-аматорів на бульварах ручною

камерою, роздаючи їм попередньо папірці з текстом: «Джон, як ти

міг так вчинити з Мері? Я викликаю тебе на дуель», з-за пам’ятника

Ришельє вибігає Мері й волає: «Ні, не треба! Я кохаю Джона!» і

падає в його обійми, а туристи й бомжі на задньому плані дивляться

на це дійство з великим зацікавленням та знімають його на мобільні

телефони, які перші викинули у смітник, а останні за переліком, та

не за значенням там знайшли, ну то й що, що це не остання модель

та для неї вже не продають ці різноколірні чохольчики, у господарстві

все в нагоді стане, а потім викладають ці екзерсиси на ютуб і стають

знаменно знаменитими, і ось уже всі завсідники бульварів мріють

знятися у них в епізодичній ролі, тому що маленьких ролей не

буває — є невеликі актори, як казав батько авіації Станіславський.

Агнешка думає про Станіславський феномен і про те, що хтось має

поручитися за її платоспроможність, тому що інакше її до Кракова

не пустять — скільки їх, охочих вивчати архітектуру чужим коштом, або написати роман, який ніхто не захоче читати, а інших

письменників у нас для вас немає, Агнешка теж могла б написати

роман про своє життя, але архітектура — музика сфер літери, дуже

багато літер, вона мріє виїхати до Європи літерним поїздом, зловісно

кажуть їй: «Ти будеш чистити там унітази», але вона посміхається —

люди думають лише про нице — ось їхній рівень сприйняття.

Раптом Арсеній отримує у спадок трикімнатну квартиру на Прорізній

від якогось двоюрідного дідуся, якого він ніколи не бачив, але як

стала в нагоді ця родинна спорідненість, продає її, купує однокімнатну

на Подолі, де мають жити всі художники незалежно від статусу та

рівня професіоналізму, бо це місце намолене, решту кладе на

банківський рахунок Агнешки — тепер вона несподівано багатий

Буратіно і може вільно подорожувати світом, хто б міг про це навіть

мріяти. Арсеній ніколи не бував за кордоном, йому подобалася його

однокімнатна квартира, з вікна якого можна було дивитися в

подвір’я-колодязь, зрештою, було б краще, якби на подвір’ї росли

липи або яка-небудь груша-дичка, з якої бабусі полюбляють варити

кислий джем, який продається в супермаркеті під брендом «Джем

від бабусі», але ні — то й ні, зрештою, Узвіз — це майже Монмартр —

28

прокинувся я зранку, годині о п’ятій, і одразу зрозумів, що ти пішла

від мене, прокинувся я зранку годині о восьмій, і зрозумів, що ти

пішла від мене, ну то й що, що ти пішла від мене — все одно знову

нап’юся шуба-дуба-блюз, як він буде спілкуватися з нею, цікаво, ось у Штатах якісь молодята влаштували весілля по скайпу, бо

напередодні весілля в реалі наречений потрапив у лікарню і лікарі

його на власне весілля не відпустили, тому ось так, а як у них там

відбувалася шлюбна ніч – про це історія мовчить. Агнешка обіцяла

йому писати щодня, а потім купити відеокамеру, так що вони наче

і не розлучалися ніколи, хіба це розлука — кілька років, але з часом

почала писати раз на тиждень, потім раз на місяць, а потім зовсім

зникла, а ніхто зі спільних знайомих не міг з певністю сказати, куди

вона поділася – одні запевняли, що вона поїхала волонтером у

африканську країну, змучені голодом і нестачею води мешканці

якої почали гинути від невідомої хвороби, знову це нашестя сарани, інші вірили, що вона стала світською журналісткою і збирає в

Куршевелі інсайдерську інформацію про те, як олігархи поливають

офіціанток шампанським «Кристал» у Куршевелі, просто так туди

не пускають аби кого, Агнешка завжди була добре вихованою

дівчинкою, читала в дитинстві книжку «Пліх і Плюх» Буша в

перекладі Хармса і вчила багато віршів на пам’ять, бо вивчення

віршів розвиває ту саму пам’ять, яка потім усе одно сходить нанівець, я б давно позбувся їх, потім тебе витягують, а ти вже нічого не

пам’ятаєш, сіра потопельниця, наші сіті принесли повідомлення

про дівчину, яку витягли з ріки, що там протікає ріка в тій місцевості, нічого не пам’ятає, навіть як її звати та звідки приїхала, можливо, вона була секретним агентом розвідки на кшталт Мосаду, отримувати секретну інформацію в цій Богом забутій місцині — хто зва-житься на таке, приватним детективом — вистежувала невірного

чоловіка або компаньйона-дворушника, домушника, який мріє

одружитися з власницею родинних діамантів у віці доживання та