202ff88f10eee3b25bf1f016f1e62c64

Ерік кивнув. Вони спізнювалися. Коли Ерік прибув до білого кам'яного особняка Шевановського на вулиці Цицерона (назва вулиці англійською "Cicero Circle" "Коло Цицерона") в Беверлі-Хіллз, біля вхідних дверей його зустріла висока та струнка жінка в темно-синьому діловому костюмі. Вона була майже такою ж старою, як і режисер, з чорним волоссям, яке вірогідно було перукою, й повідомила, що містер Шевановський трохи запізнюється з підготовкою і йому слід почекати в вітальні. Очікування в просторій кімнаті з вітражними вікнами та рамками з фотографіями й постерами з фільмів тривало майже годину, перш ніж жінка з'явилася знову, й дала знати, що містер Шевановський перепрошує за затримку та просить її супроводити Еріка до гаража, щоб він подивився на автомобілі. Гараж, пов'язаний з будинком критим проходом, вимощеним польовим камінням, був бездоганним, а чотири машини були в ідеальному стані. Rolls-Royce Silver Ghost був величезною звірюкою, яку Ерік оцінив мінімум на три-чотири мільйони доларів у американській валюті.

Не повідомивши свого імені жінка залишила його на самоті.

Ерік насолоджувався своїм візитом до Голлівуду й відвідав усі туристичні місця: Алею слави, Китайський театр Манна, смолярні Лабреа -- візитну картку Голлівуду, Боул, завітав до Санта-Моніки та на Венеціанський пляж, подивитися на ковзанщиків та поїхав у Малібу поспостерігати за серфінгістами, взяв автобусну екскурсію по Беверлі Хіллз. Він зайшов у клуб "Плейбой" поряд зі своїм готелем у Сенчурі-сіті, але почувався там сконфужено у смокінгу та з аскотом на шиї, бо очікував побачити аскоти на багатьох голлівудських плейбоях, але жоден з них їх не носив. Зате в клубі гарно співав Мел Торме, а згодом з гуртом барабанив Бадді Річ.

У блискучому сірому костюмі, чорній краватці та темно-червоному береті на сніжному гребені своєї голови Великий директор увійшов до гаража -- повільно ступаючи, торуючи собі шлях тростиною. -- Мій хлопчик, мій хлопчик! -- сказав він з гримаскою посмішкою. -- Як вони вам подобаються?

-- Дивовижні.-- Декілька хвилин вони приділили історії цих автомобілів поки Шевановський засмучено не сказав: "Мене бентежить те, що я не можу швидко рухатися, навіть одягаючись, з допомогою Лауретти, я не стаю жвавішим. Сьогодні ввечері я хотів виглядати якнайкраще. Вже час. Ви допоможите мені сісти в машину?"

Ерік згорнув Шевановського — який важив не більше, ніж сухий листок на балканському вітрі — в Мазераті, і вони вирушили.

Трохи більше ніж через дві години, поки Шевановський скиглив від болю і пересувався вперед-назад у викривленому сидінні автомобіля, вузька дорога, оточена лісом, круто пішла вгору. -- Трохи далі -- прокоментував Шевановський -- праворуч буде дорога і Бутбі відімкне ворота. Якщо брама буде замкнена, то ми почекаємо.

Залізна брама виявилася відчиненою й дорога, оточена густим лісом, все далі продовжувала підійматися догори. Вона звивалася й звивалася, та раптом, у полі зору, з'явилися ліхтарі, які рухалися, освітлюючи кілька припаркованих легкових автомобілів, два білих фургони та людей, які розвантажували інвентар.

-- Ось і Вістлер, -- сказав Шевановський м'яким тоном, у якому Ерік відчув тугу.

Це місце вражало. Що ще можна про нього сказати? Проїжджаючи на Мазераті, повз вантажівки, Еріку здалося, що величезні чорні й криві зуби випинаються з лісу. Можливо, десь там й була покрівля. В темних квадратах вікон люди мерехтіли своїми ліхтарями, а їх відблиски підхоплювали краї розбитої шибки. Башточка, яка, здавалося, була єдиною, що залишилася, простягалася вгору до крони лісу, зливаючись з довкільними деревами. Поодинокі димарі обвила лоза, а частина готелю здавалося розтанула, можливо, через роки занедбання та ерозії.

-- Ого! — вигукнув Ерік, трьома мовами: латвійською, хорватською та румунською.

-- Вау, -- сказав режисер. Він протяжно та важко вдихнув. -- В молодості я тут був щасливим. Затишне місце, віддалене від тиску та напруги. Для багатьох з нас воно таким й було. Молодий Голлівуд. З роками я став сентиментальним. Допоможете мені вийти?

-- О, Господи! -- сказав амбал, коли Ерік і Шевановський вийшли з автомобіля. Промінь ліхтаря "бичаче око" (англ. bull’s-eye. Ліхтар "bull’s-eye" є старовинним типом ліхтаря, який має особливу конструкцію з фокусувальним склом. Він отримав назву "bull’s-eye" через свою форму, яка нагадує округле око бика. Цей ліхтар використовувався в минулому для освітлення шляху або підсвітки об'єктів. Він мав концентрований світловий промінь, який міг бути спрямований на певну область. Старовинні ліхтарі "bull’s-eye" зазвичай використовували дзеркало або лінзу для фокусування світла і мали регульовану діафрагму, що дозволяло контролювати інтенсивність освітлення.) боляче вколов йому у вічі. -- Як ви думаєте знімати щось у такому місці? Це гірше, ніж я думав!

-- Це хто? -- запитав і Шевановський.

-- Бош Циммерман. Мортоне, припускаю?