20 000 льє під водою

У щоденних записах Конселя були також відмічені ще деякі різновидності риб: звичайні для цих вод голкобрюхи; морські скати з червоною спиною і білим черевом, які відрізняються од інших риб трьома рядами поздовжніх ниток; електричні скати завдовжки до семи дюймів, забарвлені в яскраві кольори. Інші різновидності риб були представлені безхвостими рибами темно-коричневого кольору, дуже схожими на яйця, — вони були вкриті білими смужками; справжніми морськими дикобразами-двозубами, озброєними голками, — вони мають властивість роздуватися і тоді нагадують колючий скуйовджений клубок; морськими кониками — жителями всіх морів світу; літаючими пегасами з витягнутим рильцем, — горизонтально прикріплені широкі грудні плавці у формі крил дають їм можливість якщо не повністю літати, то в усякому разі вистрибувати з води і пролітати в повітрі далеку відстань; рибами-лірами зі сплющеними губами, — хвіст у них укритий численними роговими кільцями. Нам траплялися також макроньяти з витягнутими щелепами, завдовжки до двадцяти п’яти сантиметрів, що виблискували найкрасивішими відтінками кольорів; бліді калімори з горбкуватими головами; міріади рибок-плигунів з чорними смугами і довгими грудними плавцями, які давали їм змогу вистрибувати з води і дуже швидко проноситися над самою поверхнею моря; ніжні парусники, що користуються при попутній течії плавцями, подібними до розгорнутих парусів; прекрасні волохвости, яких природа забарвила у жовтий, блакитний, золотий і срібний кольори; тріхоптери, плавці яких схожі на жмутки волосинок; шумливі бички, вкриті цяточками лимонного кольору; трігли, печінка яких вважається сильною отрутою; бодіани з рухливими повіками; трубкороти з довгим трубчастим рильцем; океанські мухоловки, озброєні «рушницею», яка навіть і не снилася ні Шаспо, ні Ремінгтону, ні іншим фабрикантам зброї, — ці рибки вбивають комах зарядом звичайної краплини води.

У вісімдесят дев’ятій родині риб, по класифікації Лассепеда, у родині, яка належить до другого підкласу костистих і для якої характерні зяброві покришки та бронхіальні перетинки, я знайшов скропен, або морських йоржів, з головою, озброєною голками, і лише з одним спинним плавцем; ці риби можуть мати дрібну луску або не мати її залежно від підроду, до якого вони належать. У другому підроді ми зустрілися з різновидністю східних летючок завдовжки три-чотири дециметри, з жовтими смугами і найфантастичнішою головою, яку тільки можна уявити. Щодо першого підроду, то він дав нам багато екземплярів химерних риб під назвою «морських жаб» з великими головами, в яких глибокі западини чергувалися з потворними наростами, а зверху стирчало кілька нерівних огидних рогів і багато голок; тіло і хвіст цих риб укриті якимись мозолями; відомо, що їх уколи болючі й небезпечні. Загалом, вони викликають огиду й відразу.

З 21 по 23 січня «Наутілус» пропливав за добу двісті п’ятдесят льє, тобто п’ятсот сорок миль. Інакше кажучи, ми йшли з швидкістю двадцять дві милі на годину. Нам щастило добре роздивитися тільки тих риб, що, приваблені яскравим світлом «Наутілуса», намагалися супроводжувати нас; але більшість з них не витримувала такої швидкості і незабаром залишалася позаду. І тільки деяким удавалося більш-менш довгий час триматися поряд з «Наутілусом».

Ранком 24 січня ми перебували поблизу острова Кіллінга, під 12°5? південної широти і 94°33? довготи. Це кораловий острів, на якому ростуть чудові кокосові пальми. В свій час на ньому побували Чарлз Дарвін і капітан Фіц-Рой. «Наутілус» пройшов зовсім близько від цього безлюдного острова. Закинуті в море драги виловили велику кількість поліпів і голкоподібних, багато цікавих черепашок різних молюсків. Колекція капітана Немо поповнилася кількома незвичайними екземплярами маленьких дельфінів, до яких я додав астрею з роду паразитичного поліпа, що часто приліплюється до черепашок.

Незабаром острів Кіллінга зник за обрієм і корабель повернув на південний захід від Індійського півострова.

— Ми наближаємося до цивілізованих земель, — сказав мені в той день Нед Ленд. — Це краще, ніж острови Нової Гвінеї, на яких зустрінеш більше дикунів, ніж косуль! На індійській землі, пане професоре, існують дороги, залізниці, міста — англійські, французькі та індійські. Там не можна пройти п’яти миль, щоб не зустріти співвітчизника. Як по-вашому, чи не настав час покинути капітана Немо?

— Ні, Неде, ні! — рішуче відповів я канадцеві. — Повний уперед, як кажуть моряки! «Наутілус» наближається до населених континентів. Він держить курс на Європу. Хай він привезе нас туди! Коли ми прибудемо в європейські моря, тоді побачимо, чи можна буде зробити спробу втекти. Проте я не думаю, що капітан Немо дозволить нам полювання на Малабарському чи Коромандельському березі, як це було в лісах Нової Гвінеї.

— А хіба не можна, професоре, обійтися, без його дозволу?

Я нічого не відповів канадцеві, не бажаючи сперечатися. Але в глибині душі вирішив до кінця вичерпати щасливу нагоду, яку надала мені доля, закинувши на «Наутілус».