Втрачений символ

— Мене цікавить ваша робота з метасистемами, — сказала Кетрін, — до речі, вона має стосунок до проекту, над яким працюю я. Може, якось зустрінемося? Мені хотілося б, щоб ви поділилися зі мною своїми ідеями.

«Кетрін Соломон хоче, щоб я поділилася з нею своїми ідеями? Та це те саме, що Марія Шарапова попрохала б мене навчити її грати в теніс!»

Наступного дня на під'їзній доріжці перед будинком Триш зупинився білий «вольво», і з нього вийшла приваблива і гнучка, як лозинка, жіночка в блакитних джинсах. Триш одразу ж відчула себе пігмеєм. «Круто! — подумала вона. — Розумна, багата, та ще й тендітна — от і вір після цього в те, що Господь справедливий і добрий!» Але невимушена поведінка та вигляд Кетрін одразу ж налаштували Триш на так само невимушений лад.

Вони сіли на величезному задньому ґанку, з якого відкривався вид на її шикарний маєток.

— У вас пречудовий будинок, — зауважила Кетрін.

— Дякую. Мені поталанило в інституті: я запатентувала декотрі зі своїх комп'ютерних програм.

— Метасистемні штуки, еге ж?

— Предтечі метасистем. Після одинадцятого вересня дві тисячі першого року уряд перехоплював і переробляв гігантський обсяг інформаційних полів — персональну електронну пошту, дзвінки стільникових телефонів, факси, тексти, веб-сторінки, винюхуючи в них ключові слова, пов'язані зі спілкуванням потенційних терористів. Тому я написала програму, яка дозволила урядові обробляти цю інформацію іншим способом, добуваючи з неї ще й додатковий розвідувальний продукт. — Триш посміхнулася. — Якщо коротко, то моя програма дозволила їм вимірювати температуру Америки.

— Прошу?

Триш розсміялася.

— Знаю, це схоже на маячню. Я хотіла сказати, що моя програма дала можливість перевести в цифри емоційний стан нашої країни. Вийшло щось на кшталт всеосяжного барометра суспільної свідомості, якщо так можна висловитися. — І Триш пояснила, як за допомогою інформаційного поля комунікацій усередині країни можна оцінити її настрій, спираючись на «щільність зустрічальності» певних ключових слів та емоційних індикаторів в інформаційних полях. У радісніші часи і мова радісніша, а в лиху годину — навпаки. Наприклад, у разі нападу терористів уряд зможе скористатися інформаційними полями для того, щоб виміряти зсув суспільних настроїв у Америці і, відповідно, дати президентові точніші відомості про емоційний вплив цієї події.

— Як цікаво, — мовила Кетрін, погладжуючи себе по щоці. — Отже, ви досліджуєте популяцію індивідів, наче єдиний організм?

— Безперечно. Як метасистему. Як єдине ціле, що визначається сумою його частин. Наприклад, людське тіло складається з мільйона окремих клітин, і кожна з них має різні властивості та різне призначення, але всі вони функціонують як єдине ціле.

Кетрін захоплено кивнула.

— Як зграя птахів або косяк риби, що рухаються разом. Ми називаємо це конвергенцією або ж переплетенням.

Триш відчула, що її відома гостя починає розуміти потенціал метасистемного програмування в галузі ноетики.

— Моє програмне забезпечення, — пояснила Триш, — призначалося для того, щоб допомогти державним установам оцінити й ефективніше реагувати на масштабні кризи — пандемічні захворювання, загальнонаціональні трагедії, тероризм і таке інше. — Вона на мить замовкла. — Звісно, завжди є ймовірність, що мою програму використають за іншим призначенням... наприклад, можна зробити такий собі знімок національних умонастроїв і передбачити результат виборів або ж напрямок, у якому рушить фінансова біржа після початку торгів.

— Ніби переконливо.

Триш кивнула на свій масивний будинок.

— Уряд був такої самої думки.

Аж раптом Кетрін зосереджено поглянула на неї.

— Триш, а можна спитати вас про ту моральну дилему, що виникає в результаті вашої роботи?

— Ви про що?

— А про те, що створеною вами програмою запросто можна зловживати. Ті, хто нею володіє, мають доступ до потужної інформації, не доступної кожному. Ви не відчували сумнівів, коли працювали над нею?

Триш і оком не повела.

— Жодних. Моя програма нічим не відрізняється... скажімо, від програми пілотного тренажера. Дехто тренується на ньому, щоб літати з місіями першої допомоги в малорозвинені країни. А дехто — для того, щоб спрямовувати реактивні пасажирські лайнери на хмарочоси. Знання — це знаряддя, і, подібно до решти знарядь, воно чинить вплив залежно від того, в чиїх руках перебуває.

Вражена почутим, Кетрін відкинулася на спинку крісла.

— А тепер дозвольте мені поставити вам суто гіпотетичне запитання.

Триш зненацька відчула, що їхня розмова несподівано перетворилася на співбесіду з роботодавцем.

Кетрін нагнулася і підняла з землі малесеньку щіпку піску так, щоб її побачила Триш.

— Наскільки я розумію, — сказала вона, — ваші метасистеми фактично дозволяють обчислити вагу всього піщаного пляжу, зважуючи його по одній піщинці.

— Так, загалом саме так воно і є.

— Як ви знаєте, ця щіпка піску має масу. Дуже маленьку масу, та все ж має.

Триш кивнула.

— І завдяки цій масі вона має також силу власного тяжіння. Знову ж таки — надто малу, щоб її відчути, але ж має.

— Правильно.