Втрачений символ

Він збагнув, що перед ним — відрізана права рука Пітера Соломона. І відразу ж усе довкола попливло і почало обертатися.

РОЗДІЛ 11

«Чому ж не відповідає Пітер? — подумала Кетрін Соломон, вимикаючи телефон. — Де він є?»

Упродовж трьох років Пітер Соломон незмінно приїздив першим на щотижневі недільні зустрічі о сьомій вечора. Це був їхній приватний сімейний ритуал, спосіб підтримки родинного зв'язку на початку нового тижня, а для Пітера — ще й спосіб триматися в курсі роботи Кетрін в її лабораторії.

«Він же ніколи не запізнюється і завжди відповідає на дзвінки. — Та ще гіршим було те, що Кетрін і досі не знала, що скаже братові, коли він зрештою приїде. — Я й гадки не маю, як питати у нього про те, що я дізналася сьогодні».

Її кроки ритмічно відлунювали цементною підлогою, що, немов хребет, пронизувала споруду Центру підтримки. Відомий під назвою «Головна вулиця», цей коридор сполучав п'ять масивних корпусів-сховищ. А на висоті сорок футів розташовувалася циркуляційна система жовтогарячих повітроводів. Вони пульсували, наче кровоносні судини, що рухаються в такт із серцем, проганяючи крізь споруду тисячі кубічних футів фільтрованого повітря.

Зазвичай Кетрін, пройшовши майже півмилі до своєї лабораторії, встигала заспокоїтися і розслабитися, слухаючи, як дихає будівля Центру. Однак сьогодні ця пульсація тільки роздратувала її. Те, що вона дізналася нещодавно про свого брата, могло стурбувати будь-кого, та, оскільки Пітер був для неї єдиною ріднею у світі, Кетрін особливо гостро сприймала думку про те, що він може приховувати від неї якісь секрети.

Вона знала, що брат лише раз приховав від неї таємницю. То була прекрасна таємниця, що крилася в кінці цього коридору. Три роки тому він провів Кетрін оцим проходом і, показуючи їй Центр підтримки, гордо продемонстрував декотрі, найбільш незвичайні експонати, що тут зберігалися: марсіанський метеорит ALH-84001, рукописний піктографічний щоденник відомого індіанського вождя на ім'я Сидячий Бик, колекцію запечатаних воском банок фірми «Бол глас» з оригінальними зразками, зібраними Чарльзом Дарвіном.

Коли вони проходили повз масивні двері з маленьким віконцем, Кетрін випадково побачила те, що було за дверима, і аж охнула від несподіванки.

— А це що таке, заради всього святого?

Брат хихикнув і, не зупиняючись, пішов далі.

— Блок номер три. Він зветься Мокрий блок. Досить незвичне видовище, еге ж?

«Скоріше страхітливе».

Кетрін поспішила слідком за братом. Ця споруда була схожа на інопланетний світ.

— Насправді ж я хочу показати тобі блок номер п'ять, — сказав Пітер, ведучи сестру коридором, якому, здавалося, кінця й краю не буде. — Це наша найновіша добудова, спеціально призначена для збереження експонатів з підвалу Національного музею природничої історії. Ту колекцію плануємо перемістити сюди впродовж п'яти років, і це означає, що наразі блок номер п'ять іще порожній.

Кетрін прискіпливо поглянула на брата.

— Порожній? А чому ж тоді ми туди йдемо, якщо там нема на що дивитися?

У братових очах спалахнула знайома пустотлива іскорка.

— Я подумав, що коли ніхто те приміщення не використовує, то, може, ним скористаєшся ти?

— Я?

— Так. Ти могла б попрацювати в стаціонарній лабораторії, спеціально устаткованому приміщенні, де мала б можливість практично зреалізувати всі оті теоретичні експерименти, над якими працювала всі ці роки.

Кетрін отетеріло дивилася на брата.

— Але ж, Пітере, ці експерименти — суто теоретичні! Реалізувати їх на практиці майже неможливо!

— Немає нічого неможливого, Кетрін, і ця будівля прекрасно тобі підходить. Центр підтримки — не просто комора для скарбів; це один з провідних науково-дослідних центрів світу. Ми постійно беремо експонати з колекцій і досліджуємо їх за допомогою найкращих квантитативних методик, які тільки можна придбати за гроші. Тут ти матимеш у розпорядженні все устаткування, яке тільки забажаєш.

— Пітере, техніку, яка потрібна для здійснення цих експериментів...

— Уже змонтовано. — Пітер широко посміхнувся. — Лабораторія готова до роботи.

Кетрін зупинилася і аж заклякла від такої несподіванки.

Брат махнув рукою в кінець довгого коридору.

— Зараз ми її оглянемо.

Кетрін аж подих перехопило.

— Ти... ти збудував мені лабораторію?

— Це ж моя робота. Смітсонівський інститут створювали для того, щоб рухати вперед наукові знання. Як керівник я мушу з усією серйозністю ставитися до цього завдання. Переконаний, що запропоновані тобою експерименти потенційно спроможні поширити рамки науки на ще незвідані сфери. — Пітер зупинився і поглянув Кетрін прямо у вічі. — Я вважав би своїм обов'язком підтримати цю дослідницьку роботу — незалежно від того, сестра ти мені чи ні. Твої ідеї блискучі й оригінальні. І світ заслуговує на те, щоб побачити, куди вони ведуть.

— Пітере, я навіть не знаю, як...

— Нумо, розслабся і заспокойся... я зробив це власним коштом, і наразі ніхто не використовує блок номер п'ять. Коли закінчиш свої експерименти, звільниш приміщення. Окрім того, блок номер п'ять має деякі унікальні властивості, що сприятимуть твоїй роботі.