Усі студенти здивовано перезирнулися.
— Стривайте, — мовив хтось. — Це ви... про астрологію?
— Саме так. Хоча я маю на увазі астрологію, відмінну від тієї, яку ми знаємо в наші дні.
Хтось підняв руку.
— Ви хочете сказати, що наші батьки-засновники вірили в астрологію?
Ленґдон іронічно посміхнувся.
— Гарне запитання. А що ви скажете на те, що в місті Вашинґтон, округ Колумбія, є більше астрологічних символів на спорудах, аніж у будь-якому іншому місті світу, — знаків зодіаку, зоряних карт, наріжних каменів, закладених відповідно до точних астрологічних дат? Половина творців нашої конституції були масонами, отже, вони вірили в тісне переплетення долі людини та зірок, тож під час проектування і творення свого нового світу приділяли велику увагу розташуванню зірок на небесах.
— Але вся ця штука, ну, те, що наріжний камінь заклали саме тоді, коли Голова Дракона була в сузір'ї Діви, — кому це потрібно? Чи не все одно? А може, все це просто випадковий збіг?
— Вражає ще один збіг: наріжні камені споруд, які утворюють Федеральний трикутник — Капітолій, Білий дім та монумент Вашинґтона, — закладалися в різні роки, але за точнісінько такої самої астрологічної конфігурації — Голова Дракона перебувала у сузір'ї Діви.
Ленґдон помітив, що мало не всі студенти в аудиторії дивляться на нього з зацікавленістю широко розкритими очима. А дехто з них вже схилився над зошитами й блокнотами, роблячи в них нотатки.
Якийсь студент на гальорці підняв руку.
— А навіщо вони це робили?
Ленґдон тихо розсміявся.
— Відповідь на це є в моєму матеріалі, якого вистачить на цілий семестр. Якщо вам цікаво, можете прослухати мій курс з містики. Чесно кажучи, мені здається, що ви, хлопці й дівчата, суто емоційно ще не готові почути відповідь на це запитання.
— Та годі вам! — вигукнув той самий студент. — А ви спробуйте. Влаштуйте нам іспит!
Ленґдон удав, ніби замислився над цією пропозицією, а потім так само удавано скрушно похитав головою.
— На жаль, я не можу цього зробити. Дехто з вас — лише першокурсники. Боюся, що це негативно вплине на вашу психіку.
— Розкажіть, розкажіть! — загукали всі.
Професор знизав плечима.
— Мабуть, вам слід вступити до масонів «Східної Зірки» і про все дізнатися з першоджерела.
— А ми не зможемо туди потрапити! — заперечив молодик. — Ці масони — вони як надтаємне товариство!
— Надтаємне? Та невже? — Ленґдон пригадав великий масонський перстень, котрий його друг Пітер Соломон гордо носив на правій руці. — У такому разі чому ж масони не ховаючись носять масонські персні, кліпси чи запонки? Чому масонські будівлі так чітко позначені? Чому про час їхніх зустрічей пишуть газети? — Ленґдон посміхнувся, дивлячись на спантеличені обличчя. — Друзі мої, масони — не таємне товариство. Масони — товариство, що має таємниці.
— Це одне й те саме, — хтось пробурмотів.
— Та невже? — виклично запитав професор. — А як на вашу думку, компанія «Кока-Кола» — це таємне товариство?
— Ага, так вони вам і скажуть.
— Ото ж бо. Для того щоб дізнатися про найпотаємніші секрети «Кока-Коли», вам потрібно знайти роботу в цій компанії, пропрацювати в ній багато років, довести свою відповідальність і вміння зберігати таємниці й зрештою піднятися до вищих ешелонів компанії, де з вами — можливо — поділяться цією інформацією. Після чого ви присягнетеся її не розголошувати.
— То ви хочете сказати, що франкмасони — це як корпорація?
— Лише в тому значенні, що вони мають сувору ієрархію і до таємниць ставляться вкрай серйозно.
— Мій дядько — масон, — озвалася одна дівчина. — І через це моя тітка аж казиться від злості, бо він не бажає з нею про це розмовляти. Вона каже, що масонство — це щось типу химерної релігії.
— Це поширена хибна думка.
— То це не релігія?
— Давайте перевіримо це одним безпомилковим, як лакмусовий папірець, способом, — запропонував Ленґдон. — Хто з присутніх слухав курс порівняльної історії світових релігій професора Візерспуна?
Піднялося кілька рук.
— Добре. А тепер назвіть три головні передумови для того, щоб ідеологію можна було вважати релігією.
— Гарантія, віра й навернення, — запропонувала якась дівчина свій варіант відповіді.
— Правильно! — сказав Ленґдон. — Релігії гарантують спасіння душі; релігія — це віра в цілком конкретну теологію; а віра навертає невіруючих. — Він на мить замовк. — Однак масонство «пролітає» за всіма цими трьома пунктами. Масони не обіцяють спасіння; вони не мають якоїсь чіткої ідеології і не прагнуть вас навернути. Більше того, в масонських ложах заборонено говорити про релігію.
— Отже... масонство проти релігії?
— Навпаки. Однією з передумов вступу до масонів є віра у вищу силу. Різниця між масонською духовністю та організованою релігією полягає в тому, що масони не дають цій вищий силі якогось конкретного визначення чи імені. Замість таких дефінітивних теологічних одиниць, як Бог, Аллах, Будда чи Ісус, масони використовують загальні терміни, наприклад, Верховна істота чи Великий Архітектор Всесвіту. Це дає змогу об'єднуватися масонам різних конфесій.